Гуменюк Олег Мирославович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Олег Гуменюк Олег Мирославович Гуменюк | |||
|---|---|---|---|
 Старшина | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 26 серпня 1972 Заздрість, Теребовлянський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть | 24 травня 2023 (50 років) Запоріжжя, Україна | ||
| Поховання | Ягільницький цвинтарd | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Заздрівська загальноосвітня школа імені Йосифа Сліпогоd, Струсівська загальноосвітня школа імені Степана Будногоd і Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Олег Мирославович Гуменюк (26 серпня 1972, с. Заздрість, Тернопільська область — 24 травня 2023, м. Запоріжжя) — український військовослужбовець, старшина 44 ОАБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно), почесний громадянин міста Чорткова (2023, посмертно).
Олег Гуменюк народився 26 серпня 1972 року в селі Заздрості, нині Микулинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Навчався в Заздрівській (9 класів) та Струсівській (10-11 класи) загальноосвітніх школах. Закінчив Тернопільський кооперативний технікум.
Від 1994 — у Чорткові. Після повернення із закордону допомагав церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Активний учасник релігійної спільноти «Братство святого Йосифа» при храмі[1].
26 лютого 2022 року добровольцем вирушив на фронт. Служив командиром гармати артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади.
20 травня 2023 року отримав вогнепальне осколкове поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу; госпіталізований в одну із лікарень м. Запоріжжя. 24 травня 2023 року його серце зупинилося.
Похований 28 травня 2023 року на Алеї Героїв Ягільницького цвинтаря в Чорткові[1].
Залишилися дружина, двоє дітей, брат.
- орден «За мужність» III ступеня (24 серпня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2];
- почесний громадянин міста Чорткова (27 червня 2023, посмертно) — за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань по захисту України, а також вагомий особистий внесок у забезпеченні суверенітету і територіальної цілісності України[3].
- ↑ а б Любомир Габруський (28 травня 2023). Жив для Бога і України: у Чорткові провели в останню путь командира гармати Гуменюка Олега. Чортків.City.
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2023 року № 517/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Нагрудні знаки «Почесний громадянин міста Чорткова» (посмертно) вручили родичам 20 загиблих Героїв (Фото). Файне місто. 4 вересня 2023. Процитовано 4 вересня 2023.
Рішення Чортківської міської ради від 27 червня 2023 року № 1512 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чорткова»».
- Почесні громадяни. Чортківська міська рада.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
