|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Микита Минович Грищенко
Народився	14 (27) вересня 1900(1900-09-27) Трушки
Помер	15 листопада 1987(1987-11-15) (87 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	педагог
Alma mater	Інститут народного господарства імені Є. Бош
Галузь	педагогіка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Партія	КПРС
У шлюбі з	Павловська-Грищенко Марія Федорівна

Грищенко Микита Минович (нар. 14 (27) вересня 1900(19000927), Трушки — 15 листопада 1987, Київ) — український радянський педагог, доктор педагогічних наук (з 1956 року), професор (з 1957 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1969 року).

Народився 14 (27 вересня) 1900 року в селі Трушки (нині Білоцерківського району Київської області). У 1919–1923 роках навчався на вищих трирічних педкурсах імені Б. Грінченка в Києві, у 1923–1926 роках — на юридичному факультеті Інституту народного господарства імені Є. Бош. Член ВКП(б) з 1927 року.

Понад 50 років працював у системі народної освіти: учителем, директором школи, інспектором, директором педучилища, ректором Київського інституту соціального виховання (1930-1932), завідувачем Київського міського відділу народної освіти, начальником управління шкіл МО України, директором науково-дослідних інститутів дефектології (1948—1950) і педагогіки (1956—1958). Водночас понад 30 років працював викладачем і (з 1957 року) завідувачем кафедри педагогіки Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Помер у Києві 15 листопада 1987 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 18).

Сфера наукових інтересів: історія освіти в Україні, теорія педагогіки, педагогічна спадщина Т. Шевченка, К. Ушинського, І. Франка, А. Макаренка, Н. Крупської.

Кандидатська дисертація «Школа і педагогічна наука в роки Великої Вітчизняної війни» (рос. Школа и педагогическая наука в годы Великой Отечественной войны) (1946), докторська дисертація «Школа Української РСР в період між XVIII та XIX з'їздами Комуністичної партії Радянського Союзу (1939—1952 рр.)» (рос. Школа Украинской ССР в период между XVIII и XIX съездами Коммунистической партии Советского Союза (1939–1952 гг.)) (1954).

Автор понад 250 наукових праць, з них — 20 монографій, підручників, методичних посібників. Серед них:

• «Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади» (1957);
• «Науково-дослідна робота з питань політехнічного навчання і морального виховання» (1957);
• «Народна освіта у західних областях УРСР» (1960);
• «Книга для читання для класу допоміжних шкіл» (1960);
• «Високе покликання радянського вчителя» (1961);
• «Ленін і народна освіта в Українській РСР» (1968);
• «Дидактичні поради молодому викладачеві вузу» (1974);
• «Спадщина К. Д. Ушинського і питання педагогіки вищої школи» (1975) та інші.

• Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Педагогическая энциклопедия. Том 1. Гл. ред.- А. И. Каиров и Ф. Н. Петров. М., Советская Энциклопедия, 1964.
• Шевченко Л. В. Грищенко Микита Минович // Історичний факультет Київського університету: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.). — К., 2004. — С. 184.
• Професори Київського університету: біографічний довідник. — К., 2014.
• Енциклопедія сучасної України [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Сторінка «ГРИЩЕНКО МИКИТА МИНОВИЧ [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.]» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського