Чапкіс Григорій Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Чапкіс Григорій Миколайович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 24 лютого 1930 Кишинів, Румунське королівство |
| Помер | 13 червня 2021 (91 рік) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Румунське королівство СРСР Україна |
| Діяльність | хореограф, танцюрист |
| Alma mater | КНУКіМ |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Людмила, Наталія, Алла Борисівна |
| Діти | Лілія, Григорій |
| Вага | 65 кг |
| Зріст | 165 см |
| Нагороди |     |
| IMDb | ID 0152214 |
Григо́рій Микола́йович Ча́пкіс (24 лютого 1930, Кишинів — 13 червня 2021[1]) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010).
Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Був членом журі шоу «Танці з зірками», головою журі фестивалю «Містерія танцю».
Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв[2].
Народився 24 лютого 1930 року в Кишиневі. Рідною мовою називав румунську.[3]
Мати займалася хатнім господарством (у сім'ї було 7 дітей), а батько був лимарем.
З 7 років я щовечора сідав біля ресторану та чистив взуття, розносив газети. Коли мені було 11 років, почалася війна, ми опинилися в евакуації у Казахстані, де я пас табун молодих коней.[4]
1944 — повертаючись із евакуації, Чапкіси захворіли на тиф і вимушено осіли в Києві.[5] Тут юний Григорій працював будівельником на відбудові Хрещатика.[3]
1945 — вступив до залізничного училища.[3]
Став танцівником Ансамблю пісні й танцю «Трудові резерви», у складі якого 1945 року виступав перед представниками радянської чолівки: Сталіним, Ворошиловим, Кагановичем.
Закінчив Київський інститут культури та студію при оперному театрі.
Під час своїх гастролей світом спілкувався з такими особами, як Мао Цзедун, Хо Ши Мін, Фідель Кастро, Сальвадор Далі, імпресаріо і мільярдером Сол Юрок (Соломон Ізраїлевич Юревич).
Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв[2]. Професор факультету хореографічного мистецтва Київського університету культури[6]. Професор кафедри хореографії Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка[7].
Вперше вийшов на сцену, як сам каже, у віці 10—11 років у Будинку піонерів.
Танцювати та ходити я навчився одночасно. З того часу займаюся цим щодня, адже танці - моя сутність та життя. Я хореограф широкого профілю, зате більше нічого робити не вмію. Пояснити це просто - я народився в Румунії, серед циганів та молдаван. Зранку мене випускали у двір і тільки ввечері забирали додому – на вулиці мене й навчили водити танки.
Творчу діяльність розпочав після війни.
У віці 15 років в училищі мене відібрали до обласного ансамблю, з яким я приїхав до Москви, виступати в Кремлівському театрі. На сцені було 120 дітей, але Сталін вибрав саме мене. Мабуть тому що я був маленький худенький […] та чорненький: напевно, вождь народу прийняв мене за свого — представника кавказької національності.[4]
Сталін подарував йому годинник і, посадивши до себе на коліна, сфотографувався з ним. Після розвінчання «культу особи» (1956) світлину з написом «Спасибо великому Сталину за наше счастливое детство» мама Григорія спалила.[5]
З 1950 р. працював хореографом у Театрі імені Івана Франка. «Поставив до станка» Амвросія Бучму, Наталю Ужвій, Гната Юру.[5]
У 20 років я став балетмейстером у театрі імені Івана Франка. В 1951 році я як представник України подолав «залізну завісу» — і поїхав до Берліна, на Всесвітній фестиваль молоді та студентів. Українська команда привезла звідти найбільшу кількість золотих медалей.Нас носили на руках, як космонавтів.[8]
З 1955 р. виступав у складі Державного ансамблю танцю УРСР під керуванням Павла Вірського[9].
Найбільшим успіхом вважаю те, що 27 років пропрацював пліч-о-пліч з такою людиною, як Павло Павлович Вірський. Це така величина! Ми об'їздили 71 країну світу! Я брав участь у трьох міжнародних конкурсах і отримав три золоті медалі. Коли мені було 30, мені присвоїли звання заслуженого артиста.[8]
Головний танцмейстер Віденського балу.
Відкрив Школу танців Чапкіса, бере участь у численних благодійних проектах.
Автор книжки «Любов і танець — секрети довголіття».
Був тричі одружений.
- Перша дружина, Людмила, померла у 2006 році.[3]
- Донька від першого шлюбу, Лілія (1958 р. н.), керує в Італії балетною школою «Чапкіс-Денс».
- Старша онука, Анна Сафрончик (1980 р. н.) — італійська кіноакторка і модель. У 1998 році перемогла у конкурсі краси «Міс Тоскана», здобула 4-е місце на конкурсі «Міс Італія». Молодша онука, Вікторія (*1993), навчається у Київській хореографічній академії.[3]
- Донька від першого шлюбу, Лілія (1958 р. н.), керує в Італії балетною школою «Чапкіс-Денс».
- З другою, своєю ученицею (тоді 28-річною) Наталією, одружився 1980 року. Вона мешкає в Сан-Франциско.[3]
- Третя дружина, Алла Борисівна — колишній начальник відділу навчально-методичної роботи в Національному авіаційному університеті.[3]
З 1999 по 2001 рік Чапкіс жив у дочки в Італії.
У грудні 2020 Чапкіса було госпіталізовано з двосторонньою пневмонією, згодом виписано, з 6 по 9 січня 2021 року його було госпіталізовано повторно, бо запалення легенів виявилося недолікованим. 9 лютого Чапкіса було ще раз госпіталізовано до реанімації через ускладнення. Помер 13 червня 2021 року в Києві[13]. Був похований 18 червня на Байковому кладовищі (ділянка № 42а).
- орден князя Ярослава Мудрого V ступеня[14]
- ↑ Помер Григорій Чапкіс. РБК-Україна (українською) . 13 червня 2021. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
- ↑ а б ВИКЛАДАЧІ СУЧАСНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ | Факультет хореографічного мистецтва (укр.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и Григорій Чапкіс жив у кабінеті — друга дружина вигнала його з дому [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Оксана Фарина, «Газета по-українськи», 2006
- ↑ а б в Григорій Чапкіс: «Дружина дивується з того, що я виробляю у ліжку» // Попроцька Лариса, «Високий Замок», 20 жовтня 2007, с. 10.
- ↑ а б в Григорій Чапкіс: Наші люди часто й не здогадуються про те, що не знають правил хорошого тону // Вікторія Стах, «Україна молода», № 234, 15.12.2006
- ↑ Грег Чапкіс: Живіть і дихайте танцем. Київський університет культури (укр.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- ↑ Чапкіс Григорій Миколайович. im.kubg.edu.ua. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016.
- ↑ а б Григорій Чапіс: Сталін міг зняти зі сцени іншого артиста, і моє життя попливло б іншим руслом // Дуткевич Валентина, «Високий Замок», 20 вересня 2008, с. 13
- ↑ Легендарний повзунець Чапкіса в ансамблі Вирського (відео 1958 року). Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 19 листопада 2019.
- ↑ Greg Chapkis. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 19 листопада 2019.
- ↑ Greg Chapkis. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 19 листопада 2019.
- ↑ Chapkis Dance Family | 3rd Place Upper | Winner's Circle | World of Dance Finals 2017 |
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Указ Президента України № 56/2020. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
