For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Граф Мура.

Граф Мура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Граф Мура — регулярний граф степеня і діаметра , число вершин якого дорівнює верхній межі

Еквівалентне визначення графа Мура — це граф діаметра з обхватом . Ще одне еквівалентне визначення графа Мура  — це граф із обхватом , що має рівно циклів довжини , де ,  — число вершин і ребер графа . Графи, фактично, екстремальні щодо числа циклів, довжина яких дорівнює обхвату графа[1].

Алан Гоффман[en] і Роберт Сінглтон[2] назвали граф ім'ям Едварда Мура, який поставив питання опису та класифікації таких графів.

Маючи максимально можливе число вершин для заданої комбінації степеня і діаметра, графи Мура мають мінімально можливе число вершин для регулярних графів із заданими степенем і обхватом. Таким чином, будь-який граф Мура є кліткою[3]. Формулу для числа вершин графа Мура можна узагальнити для можливості визначення графів Мура з парним обхватом, і ці графи знову ж є клітками.

Межі числа вершин за степенем і діаметром

[ред. | ред. код]
Граф Петерсена як граф Мура. Будь-яке дерево пошуку в ширину має вершин у його i-ому рівні.

Нехай  — будь-який граф із найбільшим степенем і діаметром , тоді візьмемо дерево, утворене пошуком у ширину, з коренем у вершині . Це дерево має 1 вершину рівня 0 (сама вершина ), і максимум вершин рівня 1 (сусіди вершини ). На наступному рівні є максимум вершин — кожен сусід вершини використовує одне ребро для з'єднання з вершиною , так що має максимум сусідів рівня 2. У загальному випадку подібні доводи показують, що на будь-якому рівні може бути не більше вершин. Таким чином, загальне число вершин може бути не більшим від

Гоффман і Сінглтон[2] спочатку визначили граф Мура як граф, для якого ця межа числа вершин досягається. Таким чином, будь-який граф Мура має максимально можливе число вершин серед усіх графів, у яких степінь не перевершує , а діаметр — .

Пізніше Сінглтон[4] показав, що графи Мура можна еквівалентно визначити як граф, що має діаметр і обхват . Ці дві вимоги комбінуються, з чого виводиться d-регулярність графа для деякого .

Графи Мура як клітки

[ред. | ред. код]

Замість верхньої межі числа вершин у графі в термінах його найбільшого степеня і діаметра ми можемо використовувати нижню межу числа вершин у термінах найменшого степеня і обхвату[3]. Припустимо, що граф має найменший степінь і обхват . Виберемо довільну початкову вершину і, як і раніше, уявимо дерево пошуку в ширину з коренем у . Це дерево повинне мати одну вершину рівня 0 (сама вершина ) і щонайменше вершин на рівні 1. На рівні 2 (для ), має бути щонайменше вершин, оскільки кожна вершина на рівні має щонайменше ще зв'язків, і ніякі дві вершини рівня 1 не можуть бути суміжними або мати спільні вершини рівня 2, оскільки утворився б цикл, коротший, ніж обхват. У загальному випадку схожі доводи показують, що на будь-якому рівні має бути принаймні вершин. Таким чином, загальне число вершин має бути не менше від

У графі Мура це число вершин досягається. Кожен граф Мура має обхват рівно  — він не має достатньо вершин, щоб мати більший обхват, а коротший цикл призвів би до нестачі вершин на перших рівнях деяких дерев пошуку в ширину. Таким чином, будь-який граф Мура має мінімально можливе число вершин серед усіх графів з мінімальним степенем і діаметром  — він є кліткою.

Для парного обхвату можна утворити аналогічне дерево пошуку в ширину, починаючи зі середини одного ребра. Отримуємо межу мінімального числа вершин у графі цього обхвату з мінімальним степенем

Таким чином, до графів Мура іноді відносять графи, на яких ця межа досягається. Знову ж, будь-який такий граф є кліткою.

Приклад

[ред. | ред. код]

Теорема Гоффмана — Сінглтона стверджує, що будь-який граф Мура з обхватом 5 повинен мати степінь 2, 3, 7 або 57. Графами Мура є:

  • Повні графи з N > 2 вершинами (діаметр 1, обхват 3, степінь n-1, порядок ).
  • Непарний цикл (діаметр , обхват , степінь 2, порядок 2n+1).
  • Граф Петерсена (діаметр 2, обхват 5, степінь 3, порядок 10).
  • Граф Гоффмана-Сінглтона (діаметр 2, обхват 5, степінь 7, порядок 50).
  • Гіпотетичний граф з діаметром 2, обхватом 5, степенем 57 і порядком 3250, нині невідомо, чи такий існує.

Хіґман показав, що, на відміну від інших графів Мура, невідомий граф не може бути вершинно-транзитивним. Мачай і Ширан пізніше показали, що порядок автоморфізмів такого графа не перевищує 375.

В узагальненому визначенні графів Мура, де дозволяється парний обхват, графи з парним обхватом відповідають графам інцидентності (можливо вироджених) узагальнених багатокутників. Кілька прикладів — парні цикли , повні двочасткові графи з обхватом чотири, граф Хівуда зі степенем 3 і обхватом 6 і граф Татта — Коксетера зі степенем 3 і обхватом 8. Відомо[5][6], що всі графи Мура, крім перерахованих вище, повинні мати обхват 5, 6, 8 або 12. Випадок парного обхвату випливає з теореми Фейта — Хіґмана про можливі значення для узагальнених n-кутників.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Jernej Azarija, Sandi Klavžar. Moore Graphs and Cycles Are Extremal Graphs for Convex Cycles // Journal of Graph Theory. — 2015. — Т. 80 (23 вересня). — С. 34–42. — DOI:10.1002/jgt.21837.
  • Béla Bollobás. Modern graph theory. — Springer-Verlag, 1998. — Т. 184. — (Graduate Texts in Mathematics).
  • E. Bannai, T. Ito. On finite Moore graphs // Journal of the Faculty of Science, the University of Tokyo. Sect. 1 A, Mathematics. — 1973. — Т. 20 (23 вересня). — С. 191–208. Архівовано з джерела 24 квітня 2012.
  • R. M. Damerell. On Moore graphs // Mathematical Proceedings of the Cambridge Philosophical Society. — 1973. — Т. 74 (23 вересня). — С. 227–236. — DOI:10.1017/S0305004100048015.
  • Paul Erdős, Alfréd Rényi, Vera T. Sós. On a problem of graph theory // Studia Sci. Math. Hungar.. — 1966. — Т. 1 (23 вересня). — С. 215–235. Архівовано з джерела 9 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2022..
  • Alan J. Hoffman, Robert R. Singleton. Moore graphs with diameter 2 and 3 // IBM Journal of Research and Development. — 1960. — Т. 5, вип. 4 (23 вересня). — С. 497–504. — DOI:10.1147/rd.45.0497.
  • Martin Mačaj, Jozef Širáň. Search for properties of the missing Moore graph // Linear Algebra and its Applications. — 2010. — Т. 432 (23 вересня). — С. 2381–2398. — DOI:10.1016/j.laa.2009.07.018. Архівовано з джерела 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022..
  • Robert R. Singleton. There is no irregular Moore graph // American Mathematical Monthly. — 1968. — Т. 75, вип. 1 (23 вересня). — С. 42–43. — DOI:10.2307/2315106.

Посилання

[ред. | ред. код]
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Граф Мура
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?