Грани́ця пли́нності — в прикладній механіці визначається як умовне напруження σ_т, за якого зразок починає деформуватись без помітного збільшення навантаження^[1]. Це — основна механічна характеристика для оцінювання міцності пластичних матеріалів (сталей).

Розрізняють^[1]:

• границю плинності фізичну, як найменше умовне напруження, за якого зразок деформується без помітного збільшення навантаження;
• границю плинності умовну, як напруження, за якого залишкова деформація зразка досягає обумовленої нормативно-технічними документами величини;
• границю плинності динамічну — границю плинності, що визначається шляхом динамічних випробувань матеріалу, властивості якого залежать від швидкості деформації.

Границя плинності відповідає площинці плинності діаграми деформування матеріалу. У випадку, якщо така площинка відсутня, замість σ_т використовується умовне напруження σ_0,2 (читається: сигма нуль-два), яке відповідає напруженню, при якому залишкова відносна деформація у матеріалі (пластична деформація) становить ${\displaystyle \epsilon =0,2\%}$ на довжині випробовуваного зразка (див.рис.).

Для випадку складного напруженого стану, коли напружений стан в точці виражений через головні напруження (${\displaystyle \sigma _{1},\sigma _{2},\sigma _{3))$) множина точок границь плинності утворює поверхню плинності.

• Границя пружності

• Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993 .- 655 с. ISBN 5-11-004083-4
• ДСТУ 2825-94 Розрахунки та випробування на міцність. Терміни та визначення основних понять.
• Писаренко Г. С., Лебедев А. А. Деформирование и прочность материалов при сложном напряженном состоянии. — К.: Наукова думка, 1976. — 416 с.
• Мейз Дж. Теория и задачи механики сплошных сред. — М.: Мир, 1974. — 318 с.