Гофрокартон — пакувальний матеріал, що використовується у промисловості та характеризується малою вагою, дешевизною й високими фізичними параметрами. Є одним з найпоширеніших у світі пакувальних матеріалів.

• 1844 року німець Генріх Вельтер навчився отримувати целюлозу з деревної маси та розробив технологію виробництва паперу.
• 1871 року Американець Альберт Джонс вперше застосував для захисту скляних пляшок гофровані шари паперу^[1]. Використаний Джонсом гофропродукт можна назвати предком гофрокартону.
• У 1874 році створена перша машина для вироблення великої кількості гофрованого картону і в тому ж році Олівер Лонг удосконалив матеріал Альберта Джонса, винайшовши тришаровий гофрокартон з облицювальними шарами з обох сторін^[2].
• 1879 року Роберт Гейр використав заточені штампи для розрізання картону (вирубки деталей потрібної форми). Тупими штампами спростив формування рівного згину (біговка). Так відбулося народження картонної коробки.
• 1881 року перший патент^[3] на гофрокартон отримав Олівер Лонг - за спосіб виробництва шарового гофрокартону. Роком пізніше його співвітчизник Роберт Томпсон отримує патент^[4] на тришаровий гофрокартон.
• 1897 року — коробки з гофрокартону. Для того, щоб виготовити першу коробку з гофрокартону, інженерам потрібно було розробити технологію приклеювання плоских шарів паперу до кожної сторони гофрованого шару. Використання технології складання коробок з гофрокартону, винайденої Гейром в 1879 року, відкрило новий ринок для гофроупаковки.
• 1899 року службовець фірми «Томпсон і Норріс» Лоренс Луїс Дуерден зареєстрував патент США № 620756^[5] про виробничий процес. Він використовував нагрівальний стіл, довгу транспортувальну стрічку та клей.
• Наприкінці XIX ст. Німецькі фірми почали виробляти гофроагрегати. Густав Ліску та Оскар Сперлінг створюють фірму «Лейпцизький машинобудівний завод і гофрокартонна фабрика Спеллінга»

Особливістю виробництва гофрокартону є можливість використовувати папір і картон, одержані з макулатури, що позитивно з точки зору економії ресурсів і захисту довкілля. Недоліком гофрокартону є його низька вологостійкість.

Гофрокартон складається, як правило, з трьох шарів: двох плоских шарів картону (топлайнери) і одного шару паперу між ними, що має хвилеподібну (гофровану) форму (флютинг). Така композиція шарів робить гофрокартон, незважаючи на характеристики його компонентів, особливо жорстким, що володіє опором як у напрямку, перпендикулярному площині картону, так і в напрямках вздовж площин. Для подальшого поліпшення фізичних властивостей упаковки з гофрокартону застосовуються п'яти- і семишаровий гофрокартон — матеріал, при якому шари картону та паперу чергуються один за іншим. Розміри, якість та інші параметри упаковки з гофрокартону встановлюються галузевими стандартами, є також певні вимоги до процесу виробництва.

Гофрокартон класифікується на безліч видів за наступними критеріями:

1. Кількість шарів:
   • двошаровий — що складається з одного плоского та одного гофрованого шарів;
   • тришаровий — що складається з двох шарів плоских та одного гофрованого шарів;
   • п'ятишаровий — що складається з трьох плоских та двох гофрованих шарів;
   • семишаровий — що складається з гофрованих та чотири плоских шарів.
2. Тип хвилі (гофри): A, B, C, E;
3. Кольорове оформлення лайнера:
   • бурий;
   • білений.
4. Клас застосовуваних матеріалів.

Марки картону відрізняються абсолютним опором продавлювання (МПа), питомим опором розриву з додатком руйнівного зусилля вздовж гофри (кН / м), опором торцевого стиснення гофри (кН/м).

Тришаровий гофрований картон — це мікрогофрокартон, з товщиною 1,5—1,8 мм. Мікрогофрокартон такої товщини має нижчу міцність, використовується для дрібніших конструкцій. Мікрогофрокартон має нижчі амортизувальні властивості в порівнянні з гофрокартоном. Позначається літерою «Е».

Позначається літерою «Д», складається з одного плоского і одного гофрованого шарів. Є єдиним різновидом гофрованого картону, який поставляється в рулонах.

Найпоширеніший вид, позначається літерою «Т». Складається з двох лайнерів і одного гофрованого шару. Застосовується практично для всіх видів упаковок.

Літерою «П» позначається п'ятишаровий гофрокартон, що складається з трьох плоских та двох гофрованих шарів. Використовується для міцної багаторазової упаковки а також для великогабаритних упаковок.

Досить рідкісний, але надміцний гофрокартон, який позначається літерою «С». Тара, зроблена з нього, може витримувати величезну вагу (до 2 тонн).

Гофрований картон виготовляється згідно ГОСТ 7376.

Основні переваги тари з гофрокартону:

• низька вартість;
• надійний захист продукції:

  здатність протистояти ударним навантаженням;

  здатність витримувати локальні удари типу проколу (пробою);

  опір проникненню вологи;

  збереження форми при вібраційних впливах;

  опір торцевому та площинному стисненню;

  здатність витримувати падіння з певної висоти.

• широкий ряд типорозмірів та конструкцій;
• висока технологічність виготовлення із застосуванням високоавтоматизованого обладнання;
• можливість високоякісного оформлення з використанням різних технологій друку та оздоблення; використання в рекламних цілях;
• здатність трансформуватися з утворенням додаткової торговельної площі;
• легкість транспортування (наприклад, маса піддонів з гофрокартону становить всього 4 кг);
• легкість складування;
• висока технологічність та легкість складання та наповнення продукцією, можливість відкриття упаковки для контролю товару без її пошкодження;
• можливість повторної переробки, здатність до природного саморуйнування.

Мікрогофрокартон хоча й не відрізняється великою міцністю, але з його допомогою можна експериментувати із формами та розмірами упаковки. Саме тому мікрогофру найчастіше використовують у подарунковому пакуванні та у креативному пакуванні товарів. ^[6]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гофрокартон

• Тара

1. ↑ Патент США №122023. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 17 січня 2021.
2. ↑ Гофрокартон: история возникновения. Компанія Бруссонет (рос.).
3. ↑ Патент США №150588. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 17 січня 2021.
4. ↑ Патент США №479999
5. ↑ Патент США №620756
6. ↑ Божко, Марина (27 березня 2019). Вся правда про гофрокартон — друкарня New Media. Типография New Media (укр.). Процитовано 10 листопада 2022.