село Горохолина
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Громада	Богородчанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26040030050036140
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Перша згадка	1404 рік
Населення	1 956 чоловік (2024)[1]
Площа	20 км²
Густота населення	120,7 осіб/км²
Поштовий індекс	77760
Телефонний код	+380 03471
Географічні дані
Географічні координати	48°45′56″ пн. ш. 24°34′57″ сх. д. / 48.76556° пн. ш. 24.58250° сх. д. / 48.76556; 24.58250Координати: 48°45′56″ пн. ш. 24°34′57″ сх. д. / 48.76556° пн. ш. 24.58250° сх. д. / 48.76556; 24.58250
Середня висота над рівнем моря	348 м[2]
Водойми	р. Горохолина р. Луковець
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Надвірна
Відстань до залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	77701 Україна, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н., с-ще Богородчани, вул. Шевченка, 66
Карта
Горохолина
Горохолина
Мапа
Горохолина у Вікісховищі

Горохо́лина  — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Богородчанської селищної громади.

Село Горохолина розташоване за 5 км від центру громади, за 18 км від залізничної станції Надвірна та за 5 км від автодороги Івано-Франківськ—Надвірна. Населення — 2414 чоловік (2001).

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Горохолин Ліс перейменовано на Горохолина, через що в районі з’явилось два села Горохолина і дві сільради з однаковою назвою. Тому 30 липня 1946 р. Богородчанський райвиконком ухвалив рішення № 140/23 іменувати сільраду першого села Горохолина Горохолинською №1, а сільраду колишнього села Горохолин Ліс — Горохолинською №2.^[3].

На території села люди жили ще за часів Київської Русі. Рештки городища (Горохолино І) давньокиївського періоду поблизу села Горохолина показують, що в перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов′янські племена білих хорватів.

В 1918 році село входить до складу Західноукраїнської Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село окуповане поляками.

В Горохолині проживала найбільша німецька громада краю. До цього села в 1803 р. у статусі колоністів переїхали 11 німецьких сімей (49 осіб) із Рейн-Пфальцу (Регенсбурга). До них приєдналися і переселенці з Ландестроя та Угарсталя. Вони мирно вписалися в життя громади і стали її повноправними учасниками. У 1914 р. було вже 45 німецьких сімей (260 осіб). Упродовж понад 100 років відбувався двосторонній обмін етнокультурними елементами між німецькими поселенцями та місцевими українськими селянами. Німецькі чоловіки були вправними ремісниками, і навчали цьому селян. Також німецька громада мала свою школу та два храми. З початком другої світової війни 65 німецьких сімей із Горохолини було переселено до Німеччини. Станом на 01.01.1939 в селі проживало 4250 мешканців, з них 3830 українців-грекокатоликів, 100 українців-латинників, 10 поляків, 60 євреїв і 250 німців^[4].

Сьогодні про це поселення німців нагадують кірха (костел), збудована в 1932 році, німецький цвинтар та пам’ятний знак на згадку про депортацію німецьких родин 1939-1940 років, побудований на кошти німецьких земляків у 1994 році. Традиційними стали поїздки громадян з Німеччини до Прикарпаття. Колишній поселенець села та педагог за фахом, Рудольф Штайнінґер, написав книгу "Горохолина. Історія та розповіді про німців українців, поляків та євреїв мого рідного села". З ініціативи німецьких поселенців започатковане стажування українських студентів, учнів, викладачів у навчальних закладах Німеччини, заснований фонд "Рудольф Штайнінгер — Горохолина" з метою підтримки обдарованих учнів та студентів Горохолини.

1936 року в селі існувало молодіжне товариство «Каменярі», що перебувало під впливом КПЗУ. Воно налічувало понад 150 членів.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР.

В 1943 році в околицях с.Горохолино, поруч із загонами УПА пройшов партизанський загін Сидора Ковпака.

Під час німецької окупації у Горохолиній було спалено одну із частин села. 28 липня 1944 року тривали бої між угорсько-німецькими та радянськими військами. Воякам, що загинули при відвоюванні села, споруджено обеліск.

На старому цвинтарі знаходиться братська могила воїнів УПА, які загинули в 1945-1950 роках. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.^[5]

Станом на 1971 рік в селі мешкало 2 298 осіб. Тут були розташовані центральні садиби двох колгоспів — «Дружба» та імені Богдана Хмельницького. Вони вирощували зернові культури, картоплю, льон. В селі діяли середня та восьмирічна школи, три клуби, дві бібліотеки, чотири магазини, а також фельдшерсько-акушерський пункт.

З 24 серпня 1991 року село знаходиться у складі незалежної України.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

• Михайло (Михаїл) Микицей (ісп. Miguel Mykycej) — єпископ-емерит Буенос-Айреської єпархії Покрова Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви.
• Семенишин Григорій (1973-2016, позивний «Семен») — начальник штабу окремої тактичної групи імені Генерала Воловика батальйону спецпризначення «Захід-3» (Івано-Франківщина) Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», загинув 18 січня 2016 у районі аеропорту Донецька при обороні від російських окупантів^[7].

• Горохолин Ліс

• Horocholina, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 131. (пол.).— S. 131. (пол.)
• Богородчанський край: З минулого в сучасність - Івано-Франківськ : Любов Сливка, Роман Сливка та Йосип Гілецький, 2009.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

п о р Населені пункти Богородчанського району
Смт	Богородчани • Солотвин
Селища	Бойки
Села	Бабче • Богрівка • Глибівка • Глибоке • Горохолина • Грабовець • Гринівка • Гута • Дзвиняч • Діброва • Жураки • Забережжя • Іваниківка • Копачівка • Космач • Кривець • Кричка • Ластівці • Лесівка • Луквиця • Манява • Маркова • Міжгір'я • Монастирчани • Нивочин • Підгір'я • Пороги • Похівка • Раковець • Росільна • Саджава • Скобичівка • Стара Гута • Старі Богородчани • Старуня • Хмелівка • Яблунька

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.