Голіцинська Олена Гнатівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Голіцинська Олена Гнатівна | |
|---|---|
| Олена Гнатівна Рокитянська | |
 | |
| Псевдо | Лєна Голи́цинська, Брилинська |
| Народилася | 29 грудня 1899 Ізюм, Харківщина |
| Померла | 25 березня 1978 (78 років) Ірвінґтон, Нью-Джерсі, США |
| Діяльність | акторка театру |
| Відома завдяки | акторка Театру Української бесіди у Львові, Молодого театру у Києві |
| Alma mater | Музично-драматична школа М. Лисенка Фундуклеївська жіноча гімназія |
| Мати | Г. Борисоглібська |
| Родичі | С. Горст, сестра В. Калин, племінниця |
| У шлюбі з | Є. Голіцинський Є. Брилинський |
Оле́на Гна́тівна Голіци́нська (до шлюбу Рокитянська, нар. 29 грудня 1899, Ізюм, Харківщина — пом. 25 березня 1978, Ірвінгтон, Нью-Джерсі, США) — українська театральна акторка.
Донька Ганни Борисоглібської. Дитячі роки провела в Петрограді, а згодом у Києві, де виховувалась в пансіоні графині Левашової.
Дитиною бувала в Театрі Миколи Садовського, де на сцені виступала мати. Під випливом побаченого зі шкільними товаришами влаштовувала імпровізовані українські вистави, за що її ледве не вигнали з українофобного пансіонату.
В 17 закінчила Фундуклеївську гімназію і поїхала в Одесу, мріючи про сцену і артистичну славу.[1]
Закінчила Київську музично-драматичну школу М. Лисенка.
1918 — акторка Молодого театру Леся Курбаса у Києві.
1920—1923 — працює у Театрі товариства «Українська Бесіда» у Львові.
1941—1944 — виступає у Львівському оперному театрі.
Як гостя виступала на сцені «Березоля» на запрошення Леся Курбаса (1927)[2], Українського народного театру ім. І. Тобілевича (1930) і Театру ім. І. Котляревського у Львові (1938).
«В її репертуарі — героїчні ролі, зокрема у п'єсах В. Винниченка, Г. Ібсена, Ж.-Б. Мольєра. Також грала в класичних оперетах Й. Штраусса і Ф. Легара».[3]
Була одружена з Є. Голіцинським, українським дипломатом, очільником дипломатичної місії УНР у США, в Естонії та Латвії. Весільним боярином був Лесь Курбас.[4] Другим шлюбом — з інженером Є. Брилинським, викладачем і господарем ліцейного маєтку.[5]
Емігрувала до США. Понад 20 років боролась з недугами, майже забута прихильниками. «Єдина невідступна розрадниця» племінниця Валя Калин полегшувала тітці і колишній опікунці болісні дні.[4]
Померла в м. Ірвінгтон 25 березня 1978 року. Похована на цвинтарі св. Духа St. Betlehem у місті Істон, штат Пенсільванія.
- Другий учень («У пущі» Л. Українки, Молодий театр Леся Курбаса)
- Ангел («Різдвяний вертеп», Молодий театр)
- Марися («Молодість» Макса Гальбе, Молодий театр)
- Юм-Юм (оперета «Мікадо» А. Саллівана)
- Ілона («Циганське кохання» Ф. Легара)
- Теа Ельвстед («Гедда Габлер» Г. Ібсена)
- Нора («Нора», переклад А. Крушельницького «Лялькового дому» Г. Ібсена)
- Райна («Шоколадний воячок» (Людина і зброя) Б. Шоу)
- Марія Антонівна («Ревізор» М. Гоголя)
- Розі («Бій метеликів» Г. Зудермана)
- Бесса («Міс Гоббс», Джером К. Джером)
- ↑ Олена Голіцинська // Театральне мистецтво: місячник театру і сцени. Випуск IX. — Львів. Грудень, 1922. — С. 11
- ↑ Наталя Єрмакова. Березільська культура. Історія, досвід. — К.: Фенікс, 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 10 липня 2016.
- ↑ Голицинська Олена / В. Д. Ревуцький // Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ а б Китиця спогадів на могилу. Лена Голіцинська: артистка українських театрів / Йосип Гірняк [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]svoboda-news.com
- ↑ Іванис Василь Миколайович. Стежками життя. — Перемога, Кубань. — С. 118
- Трагедія і слава акторки Ганни Борисоглібської. — Свобода. 19 травня 2000. — С. 16 [Архівовано 6 липня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
