Гнійно
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Село
_Gnojno_03_JoannaPyka.JPG) Координати 52°16′27″ пн. ш. 23°08′36″ сх. д. / 52.27416667002777473° пн. ш. 23.14361111002777704° сх. д.Координати: 52°16′27″ пн. ш. 23°08′36″ сх. д. / 52.27416667002777473° пн. ш. 23.14361111002777704° сх. д.
|
Гнійно[2][3] (пол. Gnojno, Ґнойно) — село в Польщі, у гміні Константинів Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 131 особа (2011[1]).
1592 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4].
У 1921 році село входило до складу гміни Заканалє Костянтинівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[5].
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 50 будинків та 300 мешканців, з них[5]:
- 140 чоловіків та 160 жінок;
- 182 православні, 91 римо-католик, 27 християн інших конфесій;
- 186 українців, 114 поляків.
За звітом польської поліції, у 1935 році православна парафія Гнійна налічувала 802 вірян[6].
За німецької окупації під час Другої світової війни у селі діяла українська школа[6]. У 1943 році в селі мешкало 264 українці та 143 поляки.[3]
25 червня 1947 року під час проведення польською владою операції «Вісла» піхотний полк польської армії виселив із села 49 українців (15 родин) на приєднані до Польщі німецькі терени[3].
У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 69 | 16 | 43 | 10 |
| Жінки | 62 | 12 | 28 | 22 |
| Разом | 131 | 28 | 71 | 32 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 138.
- ↑ а б в Gnojno. apokryfruski.org (pl-PL) . APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 374. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 47. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 45, 103. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гнійно
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Адміністративний центр: Константинів | ||
| Села | Антолін • Вандополь • Веховіче • Вітольдув • Вулька-Поліновська • Гнійно • Закалінкі-Кольонія • Закалінкі • Заканале • Комарно-Кольонія • Комарно • Константинув-Кольонія • Солінкі |  |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
