Гестоз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гестоз | |
|---|---|
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | O10 - O16 |
.svg){kind=small}
Гестоз (лат. gestatio — носити, виношувати) — нездатність жіночого організму адаптуватися до вагітності. У розвинених країнах гестоз представляє основну причину материнської смертності. Перинатальна смертність при гестозі перевищує середні показники в 5 – 7 разів[1]. Частота гестозу серед усіх вагітностей коливається в межах 5 – 20 %[1]. Гестоз є загальною назвою і вторинним захворюванням, причина якого – плідне яйце[2]. Існує ряд теорій розвитку гестозу, кожна з яких пояснює тільки частину симптомів. Проблема етіології гестозу досі відкрита.
Тривалий час цю патологію називали «пізнім токсикозом вагітних». В цілях уніфікації у 1980 р. термін «токсикоз» був змінений на «гестоз», оскільки цей термін виражає зв’язок між етіологією і вагітністю[2].
Остаточно причина і досі не вияснена. Ряд теорій намагалися пояснити виникнення гестозу, такі як нейрогенна, гормональна, ниркова[3], але жодна з них так і не пояснила усіх симптомів.
Провідне місце в етіології гестозу посідає ЦНС (за І. Ф. Жорданіа). Вагітність спричиняє в жіночому організмі ряд змін, в тому числі – кори головного мозку, провідних шляхів (нейронів) і периферичних органів (або систем), ці ланки ЦНС фізіологічно адаптуються до вагітності. Але коли порушується функція хоча б однієї із ланок, реакція організму стає патологічною, що призводить до гестозу.
До причин, які можуть порушувати функції ланок ЦНС (кора головного мозку, провідні шляхи, периферичні органи), належать:
- Різні патологічні процеси, що впливають на кору головного мозку (перевтома, депресія, стрес, тяжкі психологічні травми або шок);
- Патологічні процеси, що порушують провідні шляхи (порушення гормонального фону будь-якої з ендокринних залоз, а особливо гіпофіза);
- Патологічні процеси, що уражають периферичні органи (вроджені вади, набуті хвороби, перенесені операції та ін.).
Іншою провідною теорією є імунологічна[4], в основі якої недостатнє розпізнання імунною системою вагітної антигенів плода. При цьому порушується бар'єрна функція плаценти і знижується продукція супресорних факторів (Т-супресори, які блокують антитіла). Недостатність супресорних факторів призводить до розвитку імунноклітинних та імунокомплексних реакцій; імунні комплекси з'являються не тільки у кровоносних судинах вагітної, а й у судинах плаценти.
Генералізований спазм судин, що проявляється гіпертензією, відбувається через пошкодження ендотелію (яке підтверджується підвищенням в крові рівня фібронектину - глікопротеїну субендотеліального походження). При пошкодженні ендотелін викидається в кров, що спазмує судини, в тому числі ниркові артерії, і активує систему ренін - ангіотензин - альдостерон, а також викид адреналіну і норадреналіну і зниження порогу чутливості до них. Одночасно знижується синтез вазодилататорів.
За рахунок вазоспазму, гіпоксії, зменшення антикоагулянтних властивостей крові розвивається гіперкоагуляція і ДВС. Також порушується мікроциркуляція, збільшується проникність мікросудинних русел, пропотівання плазми в інтерстицій (що призводить до набряків при зниженні ОЦК).
Лікування гестозу проводиться в стаціонарі. Цілями лікування є зниження артеріального тиску, поліпшення мікроциркуляції, запобігання судомам. Для цього використовується інфузійна терапія (при легкому ступені тяжкості гестозу - 400-800 мл розчину кристалоїдів на добу, при середній - 1400 мл на добу, важкі форми і еклампсія - 2000- 2500 мл на добу). Антигіпертензивна і протисудомна терапія при еклампсії.
- ↑ а б Серов, В.Н. (01.01.2004). Гестоз: современная лечебная тактика. https://lib.medvestnik.ru (російською) . Архів оригіналу за 13 листопада 2017.
- ↑ а б Нагорная, В.Ф. (09.04.2013). Гестозы (PDF). http://health-ua.com/newspaper/med_gaz_zu (російською) . Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018.
- ↑ Айламазяна, Кулакова, Радзинского, Савельевой, Э.К., В.И., В.Е., Г.М. (2009). Акушерство. Национальное руководство (російською) . "ГЭОТАР-Медиа". с. С. 290. ISBN 978-5-9704-1050-9.
((cite book)):|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Струков, А.І.; Сєров, В.В. (2004). Патологічна анатомія (українською) . Харків: Факт. с. С. 533 - 532. ISBN 966-637-161-8..
((cite book)):|pages=має зайвий текст (довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
- Айламазян Э. К., Мозговая Е. В. Гестоз: теория и практика [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] //М.: МЕДпресс-информ. — 2008.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
