Гергард Больдт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гергард Больдт | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Gerhard Boldt | |||||||||
| Народився | 21 січня 1918[1] Любек, Німецька імперія | ||||||||
| Помер | 10 травня 1981[1] (63 роки) Любек, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, сценарист | ||||||||
| Знання мов | німецька[2][3] | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Військове звання | ротмістр | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Ґергард Больдт (нім. Gerhard Boldt; 24 січня 1918, Любек — 7 травня 1981, Любек) — німецький офіцер, ротмістр резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Учасник Французької кампанії і боїв на радянсько-німецькому фронті. В кінці 1944 року перейшов у відділ іноземних армій Сходу під керівництвом Рейнхарда Гелена, згодом призначений першим офіцером Генштабу сухопутних військ. З лютого 1945 року працював у рейхсканцелярії та фюрербункері. 30 квітня 1945 року разом із ад'ютантом начальника Генштабу сухопутних військ Берндом Фрейтагом фон Лорінґгофеном покинув фюрербункер. Ховаючись у лісі, Больдт спробував покінчити з собою, прийнявши велику дозу морфію, однак Лорінґгофен врятував його, змусивши виблювати наркотик. Зрештою обоє змогли втекти на Захід і здалися британським військам.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (18 листопада 1940)
- в сріблі (11 жовтня 1941)
- в золоті (10 січня 1943)
- Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня (1 березня 1942)
- 2 нарукавних знаки «За знищений танк» (5 березня і 5 жовтня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста (18 квітня 1943) — як обер-лейтенант резерву і командир 3-ї роти 158-го розвідувального дивізіону.
- Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (1 січня 1943)
- Виноски
- Джерела
- Die letzten Tage der Reichskanzlei. Rowohlt, Hamburg-Stuttgart 1947.
- Hitler. Die letzten Tage der Reichskanzlei. Ullstein, 1973, ISBN 3-550-07295-3.
- Mit Alfons Schulz: Drei Jahre in der Nachrichtenzentrale des Führerhauptquartiers. Christiana-Verlag 1997, ISBN 3-7171-1028-4.
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 233, ISBN 978-3-938845-17-2
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Torben Fischer, Matthias N. Lorenz: Lexikon der 'Vergangenheitsbewältigung' in Deutschland: Debatten- und Diskursgeschichte des Nationalsozialismus nach 1945. transcript Verlag 2015, ISBN 3-839-42366-X, S. 237.
- Vorbemerkung des Verlages in Gerhard Boldt: Die letzten Tage der Reichskanzlei, Rowohlt Taschenbuch Verlag, Reinbek bei Hamburg 1964, S. 7.
- Hugh Trevor-Roper: Hitlers letzte Tage, Verlag Ullstein, Frankfurt/M — Berlin 1965, S. 208 f.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
