Генрієтта Нассау-Вайльбурзька
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Генрієтта Нассау-Вайльбурзька | |
|---|---|
| нім. Henriette von Nassau-Weilburg | |
.jpg) Генрієтта близько 1800 року | |
| Прізвисько | Еммі |
| Псевдо | Генрієтта Вюртемберзька |
| Народилася | 22 квітня 1780 Кірххаймболанден |
| Померла | 2 січня 1857 (76 років) Кірхгайм-унтер-Тек |
| Поховання | Монастирська церква Штутгарта |
| Країна |  Королівство Вюртемберг |
| Національність | німкеня |
| Титул | принцеса Нассау-Вайльбурзька |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Нассау-Вайльбурги |
| Батько | Карл Крістіан Нассау-Вайльбург |
| Мати | Кароліна Оранж-Нассау-Діц |
| Брати, сестри | Амалія Нассау-Вайльбурзька, Вільгельміна Луїза Нассау-Вайльбурзька, Mary of Nassau-Weilburgd, Кароліна Нассау-Вайльбурзька, Karl Ludwig of Nassau-Weilburgd, Prince Karl of Nassau-Weilburgd, Louis of Nassau-Weilburgd, Georg Wilhelm Belgicus, Hereditary Prince of Nassau-Weilburgd і Prince Friedrich Wilhelm, Prince of Nassaud |
| У шлюбі з | Людвіг Вюртемберзький |
| Діти | Марія Доротея, Амелія, Пауліна, Єлизавета, Александр |
| Нагороди | Орден Святої Катерини |
 | |
Генрієтта Нассау-Вайльбурзька (нім. Henriette von Nassau-Weilburg); 22 квітня 1780 — 2 січня 1857) — принцеса Нассау-Вайльбурзька, донька князя Нассау-Вайльбурга Карла Крістіана та принцеси Оранської Кароліни, дружина принца Вюртемберзького Людвіга. Благодійниця.
Генрієтта народилась 22 квітня 1780 року у Кірххаймболандені — містечку поблизу Вормса. 27 квітня було прилюдно оголошено про народження принцеси. Реформатський пастор та придворний проповідник Йоганн Фрідріх де Кот охрестив новонароджену в реформатській вірі із іменем Генрієтта. Французьке ім'я для немовляти в німецьких землях було звичним явищем для того часу.[1]
Дівчинка стала п'ятою донькою та молодшою дитиною з численних нащадків князя Нассау-Вайльбурга Карла Крістіана та його дружини Кароліни Оранської. Карл Крістіан, хоч і походив з одного з найшляхетніших та найдавніших родів, однак, в масштабі Європі не мав великого впливу чи могутності. Його власний батько лише 1737 року отримав титул імперського князя.[1]
На момент народження Генрієтти із старших дітей живими залишались доньки Марія, Луїза, Кароліна та Амалія й сини Фрідріх Вільгельм та Карл Вільгельм. Дитинство малюків проходило у замку Кірххаймболандена, оточеному великим садом.[1]
Матір померла, коли Генрієтті було сім, батька не стало ще за рік. У спадок дівчинка отримала пристойну кількість грошей. Юридичним опікуном Генрієтти став князь Нассау-Узінґена Карл Вільгельм. У січні 1789 її старший брат Фрідріх Вільгельм досяг повноліття і став наступним правителем Нассау-Вайльбургу. Надалі він опікувався молодшими дітьми сам і власноруч навчав їх історії, природничим наукам та іншим предметам, в яких ретельно розбирався.
У вересні 1792 року, після окупації французами сусіднього Майнца, родина була змушена втікати. Спочатку вони оселились у Вайльбургу, у вересні 1795 — перебрались до Ганау і, нарешті, 1796-го осіли у Байройті.[2] Це місто, разом з Ерлангеном та Ансбахом довгі роки слугувало притулком не лише німецькій шляхті, а й аристократам-французам.
Саме там із Генрієттою познайомився вюртемберзький принц Людвіг. Йому сподобалась красива енергійна дівчина і шляхтич попросив її руки.
Весілля відбулось 28 січня 1797 року у Ермітажі, поблизу Байройта. Нареченій було 16 років, нареченому — 40. Людвіг вже мав сина від першого шлюбу із полькою Марією Чарториською. Як свідчать деякі джерела, не зважаючи на різницю у віці, шлюб був щасливим і гармонійним. За дев'ять місяців Генрієтта народила доньку, що згодом стала консорткою палатина Угорщини. Всього у шлюбі народила п'ятеро дітей:
.jpg)
- Марія Доротея (1797—1855) — дружина палатина Угорщини Йозефа Австрійського, мала із ним п'ятеро дітей;
- Амелія (1799—1848) — дружина герцога Саксен-Альтенбургу Йозефа, мала із ним шістьох доньок;
- Пауліна (1800—1873) — дружина короля Вюртембергу Вільгельма I, мала із ним трьох дітей;
- Єлизавета (1802—1864) — дружина принца Баденського Вільгельма, мала з ним чотирьох доньок;
- Александр (1804—1885) — генерал австрійської армії, був морганатично одруженим з угорською графинею Клодіною Реде фон Кіс-Реде, мав із нею трьох дітей.
Оскільки родина часто переїжджала, всі вона з'явились на світ у різних містах. Виросли вони добре освіченими та релігійними людьми.
Людвіг спочатку був воякою прусської армії, а у 1800-му — перейшов на службу до російського імператора. Деякий час обіймав посаду губернатора Риги, що була центром Ліфляндської губернії.
У 1807 родина повернулася до Вюртембергу. Оскільки Людвіг полюбляв жити пишно — в нього утворилися величезні борги. До весілля Генрієтта нічого про це не знала.[3] Марнотратство принца викликало обурення його старшого брата, правлячого короля, і сім'ю віддалили від двору. За принцом-вигнанцем мав спостерігати придворний офіцер полковник фон Міліус. Новою резиденцією родини було призначено замок Кірхгайм. 11 квітня 1811 року вони вперше побували там. Генрієтта з дітьми на постійній основі оселилися в замку восени. До того часу герцогиня страждала від спазматичного кашлю на ґрунті нервових переживань.
Апанаж сім'ї становив 33 581 флоринів на рік. Із материнських статків герцогиня продовжувала отримувати щорічний пансіон у 440 флоринів. Турботи по облаштуванню замка взяла на себе королівська сім'я. На освіти дітей окремо виділялися 4 тисячі флоринів.
Для них була найнята французька гувернантка. Генрієтта опанувала французьку мову й собі.
Навесні 1817 року пара видала в шлюб доньку Амелію, а за півроку Людвіга не стало. Генрієтта після його смерті була відновлена у попередніх економічних правах. Хоча й після того до неї періодично мали претензії кредитори чоловіка. 1820 всі економічні питання були влаштовані полюбовно.
Подальше життя герцогиня-вдова присвятила благодійності та влаштування шлюбів інших дітей. Окрім рангу рівності та бажаності політичного союзу, для неї грала велику роль фінансова сторона питання. Особисті симпатії вона вшановувала рідко.[3]
Із справжньою щирістю Генрієтта займалася благодійництвом. Вже у 1817 році пожертвувала на нещодавно відкриту промислову школу. Також приєдналася до створеної Асоціації добробуту, яку очолила у 1821. На цій посаді вона сприяла створенню добровольчої пожежної команди. У 1826 році, спільно із містом та опікунською радою, заснувала та фінансувала дитячий будинок «Paulinenpflege», який отримав назву від імені доньки Генрієтти, що відкрила аналогічний заклад у Штутгарті.
Також створювала школи та інші дитячі заклади, серед яких була школа для маленьких дітей — аналог сучасного дитсадка (1838).
У 1840-му за її ініціативи була відкрита одна з надсучасних лікарень для того часу, що отримала назву на ім'я зятя принцеси — «Wilhelmshospital».[4]
На її прохання представник пієтизму Альберт Кнапп кілька років проповідував у Кірхгаймі-унтер-Теку. Кнапп згодом згадував, що герцогині не подобались церемонії і на богослужіннях вона сиділа серед інших парафіян. Для тих, хто не мав відповідного одягу для відвідування церкви, вона посилала безпосередньо вбрання.[5]
Герцогиня пережила двох старших доньок і пішла з життя у Кірхгаймському замку 2 січня 1857 у досить похилому віці. Для жителів Кірхгайма це було важкою втратою, оскільки вони звикли бачити у Генрієтті не просто благодійницю, а «доброчесну мати».[2]
Як і чоловік, похована у Монастирській церкві Штутгарта.[6]
Як заявила у 2007 році представниця мера Кірхгайма-унтер-Тека Ангеліка Матт-Гайдекерː
«Соціальний вплив герцогині Генрієтти і досьогодні відлунюється в нашому місті. Як благодійниця, вона заклала міцні громадські традиції, що й дотепер існують у Кірхгаймі».[7]
У замку, що був перетворений на музей, до 150-річчя із дня смерті герцогині була відкрита виставка, присвячена їй.
Великий хрест Ордену святої Катерини (9 квітня 1801).
Йоганн Ернст Нассау-Вайльбург | Марія Поліксена Лейнінґен-Дагсбург-Хартенбурзька | Георг Август | Генрієтта Доротея Еттінген-Еттінгенська | Джон Віллем Фрісо | Марія Луїза Гессен-Кассельська | Георг II | Кароліна Бранденбург-Ансбахська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Карл Август Нассау-Вайльбург | Августа Фредеріка Нассау-Ідштайнська | Віллем IV | Анна Великобританська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Крістіан Нассау-Вайльбург | Кароліна Оранж-Нассауська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Генрієтта | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б в Karl G Sindele. Herzogin Henriette von Württemberg: Eine Biographie 1780—1857 [1] (нім.)
- ↑ а б Біографія герцогині [2] [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б Персоналії замку Кірхгайм [3] [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Замок Кірхгайм. Благодійниця [4] [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Karl Friedrich Ledderhose: Henriette, Herzogin von Württemberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, [5] [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Профіль на Find A Grave [6] [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ До 150-річчя із дня смерті герцогині Генрієтти [7] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- Frauen gestalten Diakonie: Vom 18. bis zum 20. Jahrhundert, Том 2, стор. 84—98 [8]
- Karl G Sindele. Herzogin Henriette von Württemberg: Eine Biographie 1780—1857, Thorbecke Verlag der Schwabenverlag AG, 2006, ISBN 3799501738
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Генрієтти Нассау-Вайльбурзької [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Людвіга Фрідріха Вюртемберзького [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Почесний гість герцог Вюртемберзький[недоступне посилання з липня 2019] (нім.)
 | Find a Grave · Genealogics · Geni.com · Родовід · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 1672186 · Freebase: /m/02wx6rx · GND: 119396580 · ICCU: MUSV069254 · ISNI: 0000000044059646 · LCCN: no2007040942 · MAK: 9810679994705606 · NLP: a0000003746941 · RISM: people/138476 · VIAF: 50035237 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
