Альбрехт Гаштольд
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Альбрехт Гаштольд | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Ольбрахт (Альберт) Гоштовт |
| Народився | 1455 Вільнюс, Велике князівство Литовське[1] |
| Помер | 1539 Вільнюс, Велике князівство Литовське[1] |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Діяльність | політик |
| Титул | граф[d] |
| Посада | маршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода |
| Військове звання | генерал |
| Термін | 1477-1489, 1517. |
| Рід | Гаштольди |
| Батько | Мартин Гаштовт |
| Мати | Марина Трабська |
| Родичі | Барбара Радзивілл (невістка) |
| Брати, сестри | Elżbieta Gasztołdd |
| У шлюбі з | Софія Верейська |
| Діти | Станіслав |
 варіація гербу «Абданк» | |
А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища — Гошто́вт, вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князівства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштовтів гербу Абданк.
В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503—1506), підчаший великий литовський (1505—1509), воєвода новогрудський (1508—1513), полоцький (1513—1519), троцький (1519—1522) і віленський (з 1522), великий канцлер литовський (з 1522).
З 1513 р. — староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський[2], прибл. з 1522 — остерський[3].
.jpg)
Рано втратив батьків. Близько 1492 р. вчився у Краківському університеті. 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505 році обороняв від татар Новогрудок. В 1507 під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь у битві під Оршею[2].
Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[4] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь у війні проти Московії 1512—1522, 29 липня 1518 р. військо під його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[2].
З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що пояснюється смертю його ворога Миколи Радзивілла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви й великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[2]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що, однак, не зіпсувало взаємин останнього з Боною.[5]
Підтримував добрі стосунки з герцогом Пруссії Альбрехтом Гогенцоллерном, листувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[2].
Брав участь в створенні Першого литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документа положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади й купувати землі у Великому князівстві Литовському[6]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.
Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[2] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл[7].
Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихів і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському старостві (у бобруйській волості), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[6]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[2][6].
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #136355692 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — ISBN 985-11-0314-4.
- ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 668
- ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 669
- ↑ Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
- ↑ а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
- ↑ Gasztołdowie (01) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Kuźmińska M. Olbracht Marcinowicz Gasztołd // Ateneum wilenskie. — 1928. — R. V. — S. 120—174. (пол.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбрехт Гаштольд- Gasztołdowie (01) (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Канцлери князівські | |
|---|---|
| Канцлери Великого князівства Литовського | Судивой Волімонтович (1441—1444) • Михайло Кезгайлович (1444—1477) • Олехно Судимонтович (1478—1491) • Микола Радзивілл (Старий) (1492—1510) • Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae» (1510—1522) • Альбрехт Гаштольд (1522—1539) • Іван Юрійович Глібович (1546—1549) • Миколай Радзивілл (Чорний) (1550—1565) • Миколай Радзивілл (Рудий) (1566—1579) |
| Великі канцлери литовські | Микола Радзивілл (Рудий) (1566—1579) • Остафій Богданович Волович (1579—1587) • Лев Сапіга (1589—1623) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1623—1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1658—1684) • Марціан Александр Огінський (1684—1690) • Домінік Миколай Радзивілл (1690—1697) • Кароль Станіслав Радзивілл (1698—1719) • Михайло Сервацій Вишневецький (1720—1735) • Ян Фридерик Сапіга (1735—1751) • Міхал Фридерик Чарторийський (1752—1775) • Олександр Михаїл Сапега (1775—1793) • Йоахим Хрептович (1793—1795) |
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
