Галайчук Леонід Леонідович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Галайчук Леонід Леонідович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 18 вересня 1991 Україна, Одеська область, Обжиле | |
| Смерть | 17 березня 2017 (25 років) Україна, Донецька область, Водяне (загиблий у бою) | |
| Псевдо | «Угрюмий» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2010—2011, 2014—2017 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Військово-морські сили | |
| Рід військ |  Морська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Леоні́д Леоні́дович Галайчу́к (18 вересня 1991, с. Обжиле, нині Балтська міська громада, Одеська область, Україна — 17 березня 2017, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, сержант Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Угрюмий».
Народився 1991 року в селі Обжиле на Одещині. В перший клас пішов у Березівську школу, але коли батьки розлучилися, переїхав з мамою в Молдову, там закінчив 9 класів. Повернувся в Україну до батька, працював на будівництві. У 2010—2011 роках проходив строкову службу в зенітно-ракетних військах.
З початком російської збройної агресії проти України навесні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини, служив у прикордонних військах Державної прикордонної служби України. Після демобілізації навесні 2015 року пішов на контрактну службу в морську піхоту, і після підготовки на Широколанівському полігоні у червні 2015 знову вирушив на фронт.
Сержант, командир відділення гранатометного взводу 2-ї десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на ділянці Широкине — Лебединське — Водяне, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».
17 березня 2017 року загинув від осколкового поранення у голову внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля села Водяне з боку окупованого села Саханка. Тоді ж загинув матрос Олексій Кондратюк[1][2].
Похований 20 березня на кладовищі рідного села Обжилого Балтської міської громади[3][4].
Залишились батьки Леонід Петрович і Тетяна Костянтинівна, сестра Анна.
Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
У травні 2017 року на фасаді Березівської загальноосвітньої школи в селі Березівка відкрито меморіальну дошку Леоніду Галайчуку[6].
- ↑ Морпіхи Леонід Галайчук і Олексій Кондратюк загинули від міни під Волновахою [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Україна молода», 18 березня 2017
- ↑ У ЗСУ розповіли про загибель двох морпіхів: опубліковано фото [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Апостроф», 18 березня 2017
- ↑ Балтщина попрощалася зі своїм земляком — Леонідом Галайчуком [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Балтська міська рада, 20 березня 2017
- ↑ Жителі Балтської громади простились із загиблим в АТО морпіхом(рос.) // «Траса Е-95», 21 березня 2017
- ↑ Указ Президента України від 10 квітня 2017 року № 104/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Меморіальна дошка загиблому в зоні АТО бійцю з'явилась на фасаді школи в Балтському районі [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.) // «Траса Е-95», 4 травня 2017
- Галайчук Леонід Леонідович («Угрюмий») [Архівовано 18 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- 20 березня 2017 року оголошено Днем жалоби [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Балтська міська рада, 19 березня 2017.
- Олена Разумова. Над селом Обжиле прозвучала «Плине кача»… // facebook Літопис UA, 29 березня 2017.
- Леонід Галайчук. Позивний «Угрюмий». Серія «Герої Одещини» // Інфопростір Одеси та області, 17 квітня 2017.
- Вірний завжди // «Військо України», 30 серпня 2017.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
