Гай Горацій Пульвілл (лат. Gaius Horatius Pulvillus; ? — після 457 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів ранньої Римської республіки, консул 477 та 457 до н. е.

Походив з патриціанського роду Гораціїв. Син Марка Горація Пульвілла, консула 509 та 507 років до н. е. Про молоді роки немає відомостей.

Увійшов до колегії авгурів. У 477 році до н. е. його було обрано консулом разом з Тітом Мененієм Ланатом. Йому було доручено виступити проти вольсків. Тут він діяв з успіхом, проте не досяг вирішальної перемоги. Того року Рим було атаковано союзом етруських міст на чолі з Вейями. Саме втручання Горація врятувало консула Мененія біля пагорба Янікул. Після цього у двох важких битвах при храмі Надії на Ексвіліні та Коллінської брами консули зуміли перемогти, але лише захистити Рим від захоплення — етруски лише відступили до свого табору.

У 457 році до н. е. його було обрано консулом вдруге, цього разу разом з Квінтом Мінуцієм Есквіліном. Підтримав закон Терентілія, за яким кількість народних трибунів збільшено до 10. Очолив армію проти еквів, яких переміг на горі Альгід. Слідом за цим рушив до міст Ортона й Корбіон, які підкорив та розмістив там римську залогу. Про подальшу діяльність нічого не відомо.

• Friedrich Münzer: Horatius 13. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII,2, Stuttgart 1913, Sp. 2400 f. (нім.)

Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
   d:Track:Q100166489