Анатолій Миколайович Гаврилов
рос. Анатолий Николаевич Гаврилов
Народився	21 січня 1946(1946-01-21) (78 років) Маріуполь, Сталінська область, УРСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	письменник
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Мова творів	російська
Роки активності	1989 — сьогодення
Батько	Микола Гаврилов
Нагороди	Премія Андрія Бєлого

Анатолій Миколайович Гаврилов (рос. Анатолий Николаевич Гаврилов; нар. 21 січня 1946, Маріуполь^[1]) — російський письменник і драматург українського походження.

Анатолій Миколайович Гаврилов народився 21 січня 1946 року в місті Маріуполь, Сталінська область, УРСР.

Його матір померла, коли Гаврилову було чотири роки^[1]. Дитинство майбутнього письменника пройшло в родині батьків батька.

Після закінчення школи-інтерната працював у модельному цеху на металургійному заводі ім. Ільїна. Потім служив в армії в Китомирі в ракетних військах. Коли повернувся додому, працював на тому ж заводі. З 1973 по 1979 рік Гаврилов заочно навчався в Літературному інституті ім. М. Горького.

З 1984 року живе у Владимирі^[2].

З 1992 року Анатолій Гаврилов — член Союзу російських письменників, а також член російського ПЕН-клубу^[1].

Свою літературну діяльність письменник поєднував з такими професіями, як методист кінопрокату, апаратник хімічного заводу, листоноша.

Перша публікація з'явилася в газеті «Красноярский комсомолец» наприкінці 1980-х років. Наразі Гаврилов — автор чотирьох книг і численних публікацій у центральних літературних часописах «Волга», «Енисей», «Юность», «Континент», «Советская литература» тощо, а також літературних альманахів^[1].

Книги Анатолія Гаврилова перекладалися та видавалися в Німеччині, Італії, Фінляндії, Великобританії, США та Іспанії^[1].

Його творчість відноситься до так званої «нової прози» російської літератури. Тональність його творів частіше за все песимістична, герої сумні й розгублені перед новими поворотами долі. Головна тема — «безвихідь буття маленької людини». Для мінімалістської прози Гаврилова характерний граничний лаконізм словесних засобів, абсурдистський гротеск ситуацій та водночас унікальна стилістична музика.

• Лауреат Премії Андрія Бєлого в номінації «Проза» (2010).
• Премія «Чехівський дар» у номінації «Незвичайний оповідач» (2011).
• Лауреат літературного конкурсу «Улов» (2002) за повість «Берлінська флейта».
• Книга «Увесь Гаврилов» увійшла до шорт-листа Премії Андрія Бєлого (2005).
• Книга «Увесь Гаврилов» стала книгою року за версією газети «Книжное обозрение» (2005).

• «Напередодні нового життя» (рос. «В преддверии новой жизни») — М.: Московский рабочий, 1990
• «Стара та дурник: Оповідання» (рос. «Старуха и дурачок: Рассказы») — Владимир: Золотые Ворота, 1992.
• «Історія майора Симинькова» (рос. «История майора Симинькова») — Русские цветы зла. М.: Подкова, 1997.
• «До приїзду Н: Оповідання» (рос. «К приезду Н: Рассказы») — М.: Б-ка ж-ла «Соло», 1997.
• «Дуже короткі тексти: У сторону антології» (рос. «Очень короткие тексты: В сторону антологии») — М.: Новое литературное обозрение, 2000, с. 121—122.
• «Жужукіни діти, або Притча про негідного сусіда: Антологія» (рос. «Жужукины дети, или Притча о недостойном соседе: Антология») —
• «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — Октябрь, 2002, № 2.^[3]
• «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — Проза новой России / Упорядниця Олена Шубына. М.: Вагриус, 2003, с. 302—324.
• «Увесь Гаврилов» (рос. «Весь Гаврилов») — М.: Emergency Exit, 2004.
• «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — М.: КоЛибри, 2010.
• «Граємо Гоголя. П'єса в одній дії» (рос. «Играем Гоголя. Пьеса в одном действии») — Вестник Европы, 2011, № 30.^[3]
• «Крик передбачливого: Оповідання, повість» (рос. «Вопль впередсмотрящего: Рассказы, повесть») — М.: КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2011. — 304 с.
• «З новим роком!» (рос. «С новым годом!») — Б.: Propeller, 2018. — 72 c.
• «От таким способом» (рос. «Таким, значит, образом») — Б.: Propeller, 2019. — 72 c.
• «На вокзалі не з'являтися» (рос. «На вокзале не появляйтесь») — Б.: Propeller, 2020. — 48 c.
• «Під навісами ринку Чайковського» (рос. «Под навесами рынка Чайковского») — М.: ИД «Городец», 2021. — 192 с.^[3]

• Клех И. Чистый бриллиант «мутной воды» // Гаврилов А. Весь Гаврилов. М.: Emergency Exit, 2004, с.219-225.
• Ларионов Д. Fin de partie: репетиции. Рец. на кн.: Гаврилов А. Берлинская флейта: Рассказы, повести. М., 2010 [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] // Новое литературное обозрение. № 109 (2011).

1. ↑ ^{а б в г д} Анатолий Гаврилов — биография, книги, отзывы, цитаты. Лайвлиб (рос.). Процитовано 15 квітня 2022.
2. ↑ Владимирские ведомости. Анатолий Гаврилов: «Держитесь за меня! Я тоже падаю!». ЛитИнститут (рос.). Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 15 квітня 2022.
3. ↑ ^{а б в} Анатолий Гаврилов. Журнальный зал (рос.). Горький. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.

• Анатолій Гаврилов в «Журнальній залі»
• Сторінка на вебсайті Союзу письменників Владимирської області
• Інтерв'ю для порталу OpenSpace, червень 2011 [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]