Вілія (річка)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Вілія | |
|---|---|
 | |
| 50°04′58″ пн. ш. 25°46′19″ сх. д. / 50.08300000002777352° пн. ш. 25.77200000002777713° сх. д. | |
| Витік | с. Підлісне |
| • координати | 50°04′58″ пн. ш. 25°46′19″ сх. д. / 50.08300000002777352° пн. ш. 25.77200000002777713° сх. д. |
| • висота, м | 283 м |
| Гирло | Горинь |
| • координати | 50°20′24″ пн. ш. 26°31′58″ сх. д. / 50.34000000002777853° пн. ш. 26.53300000002777992° сх. д. |
| Басейн | басейн Прип'яті |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Хмельницька область Рівненська область Тернопільська область |
| Довжина | 77 км |
| Площа басейну: | 1 815 |
| Притоки: | Кутянка, Збитинка (Свитенька) (ліві) Безіменна, Кума, Боложівка, Безіменна, Губариха, Рудка, Безіменна, Безіменна, Устя, Гнилий Ріг (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ві́лія — річка в Україні, в межах Кременецького району Тернопільської області, Рівненського району Рівненської області та Шепетівського району Хмельницької області. Ліва притока Горині (басейн Дніпра).
Довжина 77 км. Площа водозбірного басейну 1 815 км². Похил річки 1,0 м/км. Долина коритоподібна терасована, завширшки 1,5—5 км. Заплава здебільшого заболочена, завширшки до 150 м у верхів'ї та 400—800 м у пониззі. Річище звивисте, завширшки до 28 м, завглибшки 1—2 м. Використовується на технічне, сільськогосподарське та побутове водопостачання. Живлення переважно снігове. Льодостав з середини грудня до початку березня. Збудовані меліоративні системи «Вілія», «Устя» тощо.
Вілія бере початок з джерела біля села Підлісне на Подільській височині. Тече переважно на північний схід. Впадає до Горині біля північно-східної околиці міста Острога.
Головні притоки: Кутянка, Збитинка (Свитенька) (ліві); Кума, Боложівка, Губариха, Рудка, Устя Гнилий Ріг (праві).
- Річка без назви — права притока у Шепетівському районі Хмельницької області. Довжина річки 12 км, похил річки — 5,4 м/км. Площа басейну 77,8 км². Бере початок у Кур'янках. Тече переважно на північний захід і на заході від Загреблі впадає у Вілію. Населені пункти вздовж берегової смуги: Держаки, Загірці, Велика Боровиця, Мала Боровиця. Річку перетинає автомобільна дорога Р26[1].
- Річка без назви — права притока в Шепетівському районі й Острозькому районі Хмельницької та Рівненської областей. Бере початок на південному заході від Білотина. Тече переважно на північний захід через Сторониче і в Слобідці впадає у Вілію. Населені пункти вздовж берегової смуги: Михайлівка, Новосілка, Прикордонне [2] [3].
- Річка без назви[4] — права притока в Шепетівському районі Хмельницької області. Бере початок у селі Добрин. Тече переважно на північний захід через села Нова Гутиська, Мала Радогощ, Сивір, Дертка і у Кам'янцка впадає у Вілію. Населені пункти вздовж берегової смуги: Шекеринці, Стара Гутиська, Велика Радогощ, Лісна.[5] [6].
- Падерелівка — права притока в Шумському районі Тернопільської області. Бере початок на південному сході від Вербиці. Спочатку тече на південний схід через Темногайці, Великі Загайці, а потім повертає на північний захід і на північній околиці Шумбара впадає у Вілію. Довжина річки 10 км., похил річки — 1,3 м/км. Площа басейну 77,8 км² [7][8].
На річці розташовані міста: Шумськ, Острог. Села..., Вілія, Кунів, Кам'янка,
- ↑ «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 75. — (№ 1187).
- ↑ Аркуш карти М-35-66
- ↑ Storonicze, wś nad bezim. rzeczką ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 375. (пол.)
- ↑ Перерославська волость // Острозький повіт // с. Велика Радогощ // р. Безіменна // № 1552. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 2. — Вінніпег, 1984. — 578 с.
- ↑ Radohoszcz 1.) al. Radohoszcza Wielka, wś nad bezim. dopł. Wilii, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 391. (пол.)
- ↑ «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 75. — (№ 1184).
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 409
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вілія (річка) |
- Свинко Й. Вілія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 279. — ISBN 966-528-197-6.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- «Каталог річок України» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 75. — (№ 1183).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 107 (Вілія № 1)
| |||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
