Вільмош Вільгейм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 25 листопада 1895 | |||||||||||||||||||||||||
| Будапешт, Австро-Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1962 | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Угорщина
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Вільмош Вільгейм (угор. Wilheim Vilmos) або Вільмош Вільгельм I. (угор. Wilhelm I. Vilmos), а також Гільєрмо Вільгейм (італ. Guglielmo Wilheim) (25 листопада 1895, Будапешт — 1962) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер.
Більшу частину ігрової кар'єри провів у складі футбольного клубу «Ференцварош». П'ять разів ставав з командою срібним призером чемпіонату Угорщини. У 1922 році виграв кубок Угорщини. У фіналі «Ференцварош» переміг «Уйпешт» — 2:2 і 1:0 у переграванні[1].
Також виступав у складі італійських клубів «Віченца» і «Кремонезе»[2].
Більшу частину тренерської кар'єри провів у італійських клубах, що переважно виступали у нижчих дивізіонах чемпіонату. Працював у «Віченці» (двічі), «Спеції», «Фоджі» і «Падові» (двічі)[2].
Також очолював югославський клуб «Славія» (Сараєво), з яким став бронзовим призером чемпіонату у сезоні 1939–1940[3].
Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[4]. У матчі-відповіді «Ференцварош» переміг з рахунком 11:1 і вийшов у півфінал[5].
- ↑ Протокол фінального матчу. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ а б Угорські футболісти і тренери в Італії. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Всі матчі фінального турніру чемпіонату Югославії 1939-40
- ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Матчі на iffhs.de
- Профіль (угор.) . magyarfutball.hu. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- Профіль (угор.) . nela.hu. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 січня 2020.
- Профіль (угор.) . tempofradi.hu. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
