Візни́к, заст. фу́рман, ху́рман (пол. furman, нім. Fuhrmann) — кучер найманого екіпажа, воза (хури), або сам найманий екіпаж з кучером. Візником зазвичай називався селянин, що промишляв візництвом.

У XIX — початку XX століття основним видом міського транспорту були візники. Торгове візництво в міських поселеннях Російської імперії регулювалось думами, яким в 1892 році було надано право складати обов'язкові постанови про проведення візницького промислу, про тип візникових екіпажів, про міські омнібуси та інші громадські екіпажі, а також встановлювати такси за користування візниковими екіпажами. Законом 1900 року земським установам було надано право видавати обов'язкові постанови, що стосуються виробництва легкового візницького промислу, і встановлювати доходи від перевезень за користування візниковими екіпажами поза міських поселень. З візницького промислу в містах міг бути встановлений, на розсуд міських дум, особливий збір на користь міста. У 1887 році були видані правила про збір з візницького промислу: збір не міг перевищувати десяти рублів в рік з кожного коня, що вживається в візництво; вищий розмір збору в межах зазначеної норми, а також вилучення від збору, визначалися по кожному місту міністром внутрішніх справ, за згодою з міністром фінансів.

Міські візники Російської імперії ділилися на три категорії: «ваньок», «живейних» і «лихачів». «Ваньками» називали селян, що займалися візництвом як відхожим промислом, зі своїм конем і екіпажем (возом, саньми). «Лихачі» їздили на багато вбраних екіпажах з породистими рисаками. «Живейні» були візниками середньої руки. У містах візники збиралися і чекали сідоків на спеціально призначених для цього майданчиках — «біржах».

На початку XX століття конкурентом візників стала конка. До середини 30-х років XX століття візники були витіснені механічними і електричними видами міського транспорту: таксі, трамваями і метро.

• Ю. А. Федосюк. Что непонятно у классиков, или Энциклопедия русского быта XIX века. 1989. (рос.)

• Билет извозчику в 1795 году // Русская старина, 1896. — Т. 85. — № 1. — С. 122—124. [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Частный извоз в дореволюционной Москве

п о р Гужовий транспорт
Особи	Биндюжник Візник Машталір (Кучер) Стельмах Форейтор Ямщик
Різновиди пересувного складу	Артилерійський передок Берлин Бричка Віз Візок Волокуша Гарба Гойдалка Ґринджоли Диліжанс Драбинчастий віз Дрожки Кабріолет Карета Кеб Кибитка Колимага Коляска Коч Ландо Лінійка Мажа Нарти Омнібус Прольотка Розвальні Сани Тарадайка Тарантас Фаетон Фіакр Фургон Шарабан
Пов'язані елементи	Барок Батіг Війя Віжки Голобля Гуж Дишель Дуга Загвіздок Заноза Копил Крижівниця Кузов Люшня Маточина Нагрудник Наочники Наритники Насад Обід Оплені Орчик Підкова Підтока Підхвістя Полоз Попруга Посторонки Притика Сіделко Спиця Стельвага Упряж Хомут Шворінь Шлея Шори Шорка Ярмо Ящик
Інше	Гужовий транспорт Біга В'ючні тварини Їздовий собака Квадрига Колісниця Коломазь Тачанка Трига Тройка Цуг