Стиль відступів (індентація) - правила форматування початкового коду, відповідно до яких відступи програмних блоків надають коду зрозумілості.

Стиль відступів, який використовується, зазвичай обумовлюється в стандарті оформлення коду.

Редактори тексту, що входять до складу більшості популярних середовищ розробки, часто надають засоби для підтримки стилю відступів, наприклад, автоматичне вставляння пропусків/табуляції при введенні дужок, що позначають початок/кінець логічного блоку.

Існує чотири основні стилі відступів С. Всі вони мають на меті полегшення візуального відстеження конструкцій керування. Відмінності стосуються розстановки програмних дужок { і } й оформлення операторів (if, else, for, while, або do) в блоки.

Названий на честь Кернігана і Рітчі через те, що всі приклади з їх книги «Мова програмування С» (нерідко позначається як просто «K & R» за ініціалами авторів) відформатовані подібним чином. Також відомий як «kernel style» (BSD KNF; через те, що ядро ​​UNIX написано в цьому стилі), а також як «Єдиний Правильний Дужковий Стиль» (англ. One True Brace Style - 1TBS) зі слів його прихильників. Основний відступ, показаний нижче, складається з 8 пропусків (або однієї табуляції) на рівень. Хоча найчастіше використовується 4 пропуски.

if (<умова>) {
········<інструкції>
}

Стиль Олмана - за іменем Еріка Олмана, програміста з Університету Берклі, який написав безліч BSD-утиліт у такому стилі (ще відомий як «стиль BSD»). Нагадує Паскаль і Алгол. Цей стиль за замовчуванням пропонується в Microsoft Visual Studio. Особливості стилю такі:

• Відкрита програмна дужка розташовується в новому рядку з таким самим відступом, як і вираз, який знаходиться в попередньому рядку.
• Перший вираз всередині програмних дужок розташовується в новому рядку з відступом, збільшеним (за вибором програміста) на:
  • 1 символ табуляції (даний варіант використовується в початковому коді сучасних версій програми sendmail, автором якої є Ерік Оллман)
  • 2, 4 або 8 пропусків (конкретний вибір кількості пропусків має бути незмінним у всьому тексті програми)
  • будь-яка інша кількість пропусків або символів табуляції за умови, що ця кількість незмінна у всьому тексті програми
• Наступні вирази всередині програмних дужок розташовуються з тим самим відступом, що й попередні.
• Закрита програмна дужка розташовується з відступом, рівним відступу відповідної їй відкритої програмної дужки (тобто точно під нею).

Приклад коду, відформатованого в стилі Оллмана:

if (<умова>)
{
········<інструкції>
}

Стиль Вайтсмітс - популярний через приклади, які йшли з Whitesmiths C - одним з перших компіляторів мови С. Основний відступ на рівень для дужок і блоку - 4 пропуски.

if (<умова>)
····{
····<інструкції>
····}

Стиль GNU - використовується у всіх проектах GNU (наприклад, GNU Emacs). Відступ становить 2 символи на рівень, дужки розташовані з власним відступом.^[1].

 if (<умова>)
··{
····<інструкції>
··}

• Оформлення коду в С [Архівовано 14 лютого 2012 у Wayback Machine.]