Відносини Велика Британія — НАТО
НАТО	Велика Британія

Датою початку відносин між Англією і НАТО можна вважати 4 квітня 1949 року, коли Велика Британія та ще 11 держав у Вашингтоні підписали базову міжнародну угоду, головним принципом якої стала спільна організована дія всіх членів Північноатлантичного альянсу у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

Вінстон Черчилль, після приходу до влади в Англії лейбористів в результаті дострокових виборів 5 липня 1945 року, проголошує атлантичний курс, який повністю відповідає їх вимогам. Оскільки в цей період Велика Британія потребувала фінансової допомоги з боку США, то політичний союз із цією країною міг спростити переговори, від яких залежало майбутнє британської економіки. Самі ж лейбористи ставилися до перспективи такого союзу досить спокійно. Починаючи з 1946 року уряд Клемента Еттлі принципово стає на сторону політики атлантичної солідарності, що робить їх разом із американською адміністрацією Трумена ініціаторами холодної війни.

Активна участь Великої Британії і зокрема ініціатива тодішнього міністра закордонних справ Е. Бевіна^[1] наприкінці 40-х — початку 50-х років в утворенні Північноатлантичного альянсу була зумовлена прагненням Великої Британії передусім забезпеченням власних інтересів у Західній Європі, котрі вимагали тісної військово-політичної взаємодії з США та західноєвропейськими країнами в рамках НАТО. Тісні стосунки з Сполученими Штатами Америки гарантували більш привілейований британський статус ніж в інших країн-членів Альянсу.

Після утворення НАТО Англія постійно заохочує забезпечення американської військової присутності на європейському континенті. На її території вже в 1950 році було дислоковано 180 бомбардувальників «В-29» та тисяча військовослужбовців США^[2].

З кінця 40-х років впродовж декількох десятиліть британські уряди не були прихильниками європейської самостійної оборонної політики. Це було зумовлено думкою, що самостійне вирішення проблем безпеки та оборони призведе до «ізоляціонізму» США, який буде руйнівним для НАТО.

Крім того ставлення Сполучених штатів до військового посилення Європи було досить суперечливим. З однієї сторони США сприяли зростанню європейської обороноздатності, але з іншої — побоювалися. Однак вже в 1962 році Дж. Ф. Кеннеді вперше заявляє про необхідність створення двох опор НАТО — американської та європейської. Важливим фактом є те, що саме американці завжди були спроможні долати суб'єктивні ставлення та зосереджувати увагу на допомозі Європі. Таким чином акцентувалася увага на розвитку євроатлантичного союзу. Оскільки Велика Британія виступала надійним союзником США, то її основним завданням було відстоювання їхніх інтересів на континенті.

• Сполучене Королівство та Європейський Союз

п о р Міжнародні відносини НАТО Внутрішні відносини Албанія Велика Британія Ісландія Канада Литва Північна Македонія Польща Румунія Туреччина Фінляндія Франція Хорватія Чорногорія Швеція Багатосторонні відносини Асоціація Атлантичного договору Середземноморський діалог Стамбульська ініціатива співпраці Партнерство заради миру Рада євроатлантичного партнерства Партнерство з розширеними можливостями Шанхайська організація співробітництва Двосторонні відносини Австрія Азербайджан Білорусь Боснія і Герцеговина Вірменія Грузія Європейський Союз Ірландія Казахстан Киргизстан Кіпр Колумбія Мальта Молдова Пакистан Росія Сербія Таджикистан Туркменістан Узбекистан Україна Швейцарія

п о р Міжнародні відносини Великої Британії   Двосторонні відносини Азія Азербайджан Афганістан Бангладеш Бахрейн Бруней Вірменія Гонконг Ізраїль Індія Кайманові Острови Індонезія Ірак Іран Йорданія Казахстан Камбоджа Катар Киргизстан Китай Малайзія Монголія М'янма Непал ОАЕ Оман Пакистан Палестина Південна Корея Північна Корея Росія Саудівська Аравія Сінгапур Сирія Тайвань Таїланд Туреччина Узбекистан Філіппіни Шрі-Ланка Японія Америки Антигуа і Барбуда Аргентина Барбадос Беліз Бразилія Венесуела Гренада Канада Колумбія Куба Мексика Сент-Вінсент і Гренадіни Сент-Кіттс і Невіс США Special Relationship[en] Бермуди Кайманові Острови Тринідад і Тобаго Уругвай Чилі Африка Демократична Республіка Конго Єгипет Замбія Зімбабве Кенія Ліберія Лівія Малаві Марокко Намібія Південна Африка Сомалі Судан Танзанія Уганда Європа Австрія Албанія Бельгія Болгарія Ватикан Греція Грузія Данія Естонія Ірландія Ісландія Іспанія Італія Кіпр Косово Литва Мальта Нідерланди Німеччина Норвегія Північна Македонія Польща Португалія Росія Румунія Сан-Марино Сербія Словаччина Угорщина Україна Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швеція Швейцарія Океанія Австралія Науру Нова Зеландія Папуа-Нова Гвінея Колишні Югославія   Багатосторонні відносини Співдружність націй ЄС Латинська Америка ООН НАТО   Дипломатія Історія 1814–1919 Форин-офіс Міністр закордонних справ Великої Британії Список дипломатичних місій Великої Британії / Список дипломатичних місій у Великій Британії Категорія Commons