Вівсянчик сіроголовий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Вівсянчик сіроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець сіроголового вівсянчика
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phrygilus punensis Ridgway, 1887 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phrygilus atriceps punensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівся́нчик сіроголовий[2] (Phrygilus punensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Болівії і Перу.
Довжина птаха становить 15,5-16 см, вага 35,9-38,5 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия темні, сизувато-сірі. Спина ораннжево-жовта, груди лимонно-жовті. Крила і хвіст сизувато-сірі, світліші за голову. Живіт білуватий. Очі карі, дзьоб роговий, лапи тілесного кольору. Самиці мають менш сизе, більш сірувате забарвлення. Нижня частина тіла коричнювата, спина має зеленуватий відтінок. Молоді мають тьмяніше забарвлення, нижня частина тіла у них більш охриста.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. p. chloronotus Philippi Bañados & Goodall, 1957 — Анди на півночі і в центрі Перу (від південної Кахамарки до Аякучо і північного Куско);
- P. p. punensis Burmeister, 1860 — Анди на півдні Перу (Пуно) та на північному заході Болівії (Ла-Пас).
Сіроголові вівсянчики у високогірних чагарникових заростях, на високогірних луках пуна та серед скель, порослих травою і чагарниками. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 2500 до 4500 м над рівнем моря. Взимку вони утворюють зграйки або приєднуються до змішаних зграй птахів, частина популяції мігрує в долини. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі.
- ↑ BirdLife International (2016). Phrygilus punensis. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 02 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
