Возний Кость Гнатович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кость Возний | |
|---|---|
 Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | близько 1887 |
| Смерть | 5 червня 1919 Житомир, УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна |
| Командування | |
| командир полку, комендант м. Житомир | |
Во́зний Ко́сть Гнатович (1887 — пом. 5 червня 1919, Житомир) — український військовий діяч, полковник, командир полку Дієвої Армії УНР, військовий комендант міста Житомир.
Комендант Житомира в січні—лютому 1918 р. та з листопада 1918 р. до середини квітня 1919 р. (до залишення міста українськими військами). 11 лютого 1919 р. очолив щойно створене Волинське губернське українське національне товариство. 3 березня цього ж року як комендант Житомира видав наказ — до 15 березня замінити всі російські вивіски і герби Російської імперії на українські. За невиконання наказу передбачався грошовий штраф[1]. Після цього виїхав до Рівного, де був призначений командиром 50-го пішого Новоград-Волинського (Звягельського) полку Дієвої армії УНР.
Наприкінці квітня 1919 р. захворів на тиф, був залишений у рівненській лікарні після відходу з міста українських військ. Потрапив до більшовицького полону, вивезений ЧК до Житомира, де був підданий жорстоким тортурам та вбитий.
Обставини смерті вдалося встановити після визволення Житомира українськими військами 21 серпня 1919 р. Житомирські газети того часу повідомляли, що
|
«в саду барона де Шодуара по Бульварній вул. розкопано кілька ям, з котрих викопано 15 трупів. Опізнано одного — се бувшого коменданта Житомира — Возного. Врачебна комісія установила, що він був дуже хворий і що його не розстріляно, а пробито багнетом під ліве ребро, з нього вийшло багато крові.»[2] | 
|
2 вересня 1919 р. влада УНР організувала урочистий похорон Костя Возного на кладовищі Житомирського кафедрального собору. Однак вже 17 вересня більшовики знов захопили місто, тому могилу, напевно, знищили. Точне місце поховання невідоме. Орієнтовно, це сквер біля Преображенського собору Житомира, або (за иншою версією) подвір'я цього ж собору.
- Петрів В. Житомирська юнацька школа//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. З, 17
- Винник І. Бої Житомирської пішої юнацької школи//За Державність — Варшава. — 1939. — Ч. 9. — С. 166
- Ф. Дідук «На сторожі революції» //Радянська Житомирщина. — 28 березня 1967. — С. 2.
- «Українське Слово» від 14 вересня 1941 р., стаття «Ми не забули»
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
