Вила-Ярузькі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Вила-Ярузькі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Могилів-Подільський район |
| Громада | Бабчинецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1680 |
| Населення | 514 |
| Площа | 2,463 км² |
| Густота населення | 208,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24130 |
| Телефонний код | +380 4357 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°26′42″ пн. ш. 28°02′24″ сх. д. / 48.44500° пн. ш. 28.04000° сх. д.Координати: 48°26′42″ пн. ш. 28°02′24″ сх. д. / 48.44500° пн. ш. 28.04000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
138 м |
| Водойми | Мурафа, Лозова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24132, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н., с. Бабчинці, вул. Незалежності, буд. 13 |
| Карта | |
  Вила-Ярузькі | |
 Вила-Ярузькі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вила-Ярузькі — село в Україні, у Бабчинецькій сільській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 514 осіб.
Історія про село Вила-Ярузьські надрукована в 1893 р. в Трудах Подольського єпархіального історико-статистичного комітету. Село розташовано серед гір, що оточують село зі всіх сторін, при злитті двох річок Лозової та Мурафи. Остання розділяє село на дві частини й в кінці села з'єднується з річкою Лозовою в одно русло. Від цього, можливо, і виникла назва «Вила». Можливо Вилами–Ярузьськими названо село ще тому, що розташовано воно близько містечка Яруги. Перша згадка в документах у 15 столітті за 5 липнем. Найближча станція залізниці Могилів за 20 верст. Місцевість волога. Земля пісковита, частиною чорнозем.
Населення православні. Число парафіянин в 1899 р. 674 чоловіків та 719 жінок. Всі вони селяни-землероби.
Маєток належав колись магнатам Любомирським, які передали його панам Матковським, потім володіли Белінські (Йосип Степанович Белінський. Жив у маєтку. Землі 502 дес., під маєток 15 дес., рільної. 462, лісу 25 га), Боголюбови, був пан і Шаргородський.
Перший храм побудований в 1690 р. на гроші парафіянин і проіснував два століття. Він згорів і на його місці звели кам'яний хрест. Священником в 1840 роках був Симковський. Він судився з Матковським за примус селян додатково відробляти панщину.
В 1887 р. почали та в 1891 р. освятили новий храм (на балці дата 1888 р.) з дуба грушанського лісу, на честь святителя Миколая (архітектор В. В. Сазонов[1]). Служив тоді молодий Володимир Попов, студент Подільської духовної семінарії. Рукоположили його в 1888 р. у 20 років. Зібрані кошти селян 10 тис. рублів. Старовинна ікона св. Миколая є чудотворною та ікона Божої Матері, що знаходиться в с. Довжок. В селі був бронзовий дзвін 1774 р. з написом «Домна Анна…» на латині. Він висів біля криниці поруч з будинком Мелешко. Його вкрали у 1990 роках. Землі церковної під маєтком 2 дес 560 саж, ріллі 30 дес. Ці землі виділив в 18 ст. князь Любомирський.
Причтові побудови зроблені в 1886 р. на кошти Єпархіального будівничої компанії за допомогою селян. Церква потребує ремонту. Церковна школа існує з 1890 р. у своєму будинку (кошти селян (згоріла)). Олексій (Олександр) Лук'янович Боголюбов В середині 19 ст. він купив маєток у Маньковського (після розкріпачення). Доктор медицини, юрист. Він був призначений мировим суддею Ямп. Уїзду Каменсько-Подільського повіту, Бабчинеської волості. Садиба була обнесена великим муром. До цього дня збереглись величезні турецькі підвали-льохи. До 1930 року ще існувала кам'яна брама-вхід жовтого кольору. Мав практику як юрист, мировий суддя. Допомагав селянам добиватися своїх прав. З маєтку одна дорога вела зі шляху, інша доріжка вела на місток через Лозову на Грушанську гору, що вела в Могилів. Землі 212 дес. 1141 саж, пахот. 163 дес. 162 саж, лісу 15 дес. 108 саж, 33 дес. 103 саж. Лікував болгарських солдатів. Троє померли від ран. Могили з гранітними пам'ятниками поруйновані на цвинтарі в 30 роки.
Дружина Катерина Андріївна Боголюбова була вчителькою, повитухою (приймала дітей при родах). У неї були свої п'ятеро чи шестеро дітей. Один син в Києві медик, другий у Петербурзі сільськогосподарник. Славилась вона і тим, що могла вигнати «бишигу» (запалення на обличчі, що лікується бабками-екстрасенсами). Землі в неї було 400 дес. 1548 саж., маєток 12 дес., 1380 саж., рильної 285 дес., 181 саж., ліса 27 дес., 1160 саж., неудобій 749 1733 саж. В 1911—1912 р. Боголюбова продала свою землю поземельному банку, який і продав землю на виплату селянам, а свій будинок продала земству для 4 класної школи.
Цвинтар напроти церкви тому, що під час розливів Мурафи переїхати на лівий берег, де було кладовище, було не можливо.
У володінні Боголюбових був і Халасів ліс над гранітними скалами. Він тягнеться до скіфського городища. Далі йде Паданів ліс аж до Скорочого яру, де Біла кирниця. Тут в лісі була Боголюбова дача, сторожка, з великим садом, та ямами-будівлями, де тримали гуси. Тому і яр називався Гусячий. Кажуть, що тут багато печер, що завалилися. Тут було знайдено ріг носорога, зброї скіфських та козацьких часів. Кожний шмат поля мав свою назву. Гора Кобила, а далі від стінки (лісок в яру) Попове поле, брід через річку Попова кладка, а далі починалася дорога, а далі водоспад.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Бабчинецької сільської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чернівецького району, село увійшло до складу Могилів-Подільського району[3].
- Вдовиченко Сергій Михайлович (нар. 1939) — український поет, педагог, науковець.
- Горбатюк Володимир Тимофійович (1912—1953) — український історик.
- Ландшафтний заказник місцевого значення Мурафа
- ↑ Барановский Г. В. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842—1892. С. 299. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Ви́ла-Яру́зькі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.448
- Погода в селі Вила-Ярузькі [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Вила-Ярузської сільської ради[недоступне посилання з березня 2019]
- ЗНИКАЮЧІ ЧЕРНІВЦІ |Вила-Ярузькі [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
