Верхня Вільхова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Верхня Вільхова | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Щастинський район |
| Громада | Станично-Луганська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | в середині XVIII століття |
| Населення | 464 |
| Площа | 2,93 км² |
| Густота населення | 158,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93642 |
| Телефонний код | +380 6472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′01″ пн. ш. 39°32′38″ сх. д. / 48.75028° пн. ш. 39.54389° сх. д.Координати: 48°45′01″ пн. ш. 39°32′38″ сх. д. / 48.75028° пн. ш. 39.54389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
123 м |
| Водойми | річка Верхньо-Ольхова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93641, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Нижня Вільхова, вул.Октябрьська,52 |
| Карта | |
  Верхня Вільхова | |
 Верхня Вільхова | |
| Мапа | |
| |
Ве́рхня Вільхова́ — село в Україні, у Станично-Луганській селищній громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 464 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Вільхівська сільська рада.
Географічні координати: 48°45' пн. ш. 39°32' сх. д. Загальна площа села — 2,9 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 15 км від центру громади. Найближча залізнична станція — Вільхова, за 13 км. Селом тече річка Верхньо-Ольхова.
Населений пункт засновано в середині XVIII століття донськими козаками, селянами з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії[1][2].
У другій половині XIX століття у Верхній Вільховій нараховувалося 349 дворів, де проживало 397 чоловіків та 418 жінок[2].
У 1932–1933 роках Верхньовільхівська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 55 осіб, імена яких встановлено[3].
Наприкінці 1960-х років у селі діяли середня і початкова школи, 2 бібліотеки та 2 клуби[1].
Упродовж війни на сході України село потрапило до зони бойових дій. 10 лютого 2015 року село Верхня Вільхова було тричі обстріляне з РСЗВ «Град» із боку Росії[4].
За даними перепису 2001 року населення села становило 464 особи, з них 4,74% зазначили рідною мову українську, 94,83% — російську, а 0,43% — іншу[5].
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 840.
- ↑ а б Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 525-526.
- ↑ На Луганщині обстріляли селище з боку Росії
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
- Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
