Великий Куяльник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Великий Куяльник | |
|---|---|
 | |
| 46°45′11″ пн. ш. 30°36′12″ сх. д. / 46.75308300002777173° пн. ш. 30.60341800002778001° сх. д. | |
| Витік | південно-східна частина м. Подільська |
| • координати | 47°42′20″ пн. ш. 29°34′31″ сх. д. / 47.70564389° пн. ш. 29.57541306° сх. д. |
| Гирло | Куяльницький лиман Чорного моря |
| • координати | 46°47′24″ пн. ш. 30°35′43″ сх. д. / 46.790250° пн. ш. 30.595278° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Одеська область |
| Довжина | 150 км |
| Площа басейну: | 1 860 км² |
| Притоки: | Суха Журівка, Силівка, Кошкова (ліві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вели́кий Куя́льник (Малий Хаджибей[1]) — річка в Україні, в межах Подільського і Березівського районів Одеської області. Впадає в Куяльницький лиман (басейн Чорного моря).
Довжина 150 км, площа басейну 1 860 км². Долина завширшки до 3,5 км, у середній та нижній течії глибока, з крутими схилами, порізаними ярами та балками. Заплава завширшки до 1 км. Річище звивисте, завширшки до 5 м, іноді пересихає, в холодні зими перемерзає. Похил річки 0,7 м/км. Споруджена велика кількість ставків, у результаті стік води в Куяльницький лиман знизився, що приводить до його поступового обміління. Живлення річки не тільки снігове, також є джерела (замулені, якщо, влітку міліє). На великій протяжності річка зарегульована.
Великий Куяльник бере початок на південно-східних схилах Подільської височини, в південно-східній частині міста Подільська. Тече переважно на південний схід, у пониззі — на південь. Впадає в Куяльницький лиман на південь від села Северинівки.
На річці розташовані селища Ширяєве, Іванівка, село Петровірівка і багато інших сіл.
У Великий Куяльник впадають річки Суха Журівка, Силівка, Кошкова (ліві), а також бл. 40 менших річок сумарною протяжністю 280 км.
Згідно з описами Геродота клімат північного Причорномор'я понад 2 тисячі років тому був набагато вологішим за сучасний. У той час Великий Куяльник був повноводнішою річкою. В гирлі знайдені залишки грецького поселення III-IV століть до н. е. і декілька скіфських курганів. З часом гирло річки перетворилося на затоку Чорного моря, що відділилася від моря за рахунок пересипу з морського і річкового піску. Відділення відбулося приблизно в XIV столітті, після цієї події на місці колишньої затоки сформувався Куяльницький лиман.
В долині річки розташований ландшафтний заказник Верхній ліс.
- ↑ Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 92.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- ВЕЛИ́КИЙ КУЯ́ЛЬНИК [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
