x̌ik zik
Поширена в	Таджикистан,  Афганістан,  Пакистан,  КНР
Етнічність	ваханці
Носії	75 000 осіб
Писемність	арабська абетка, кирилиця і латинське письмо
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Індоіранська гілка Іранська група Південно-східна підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3	wbl

Ваханська мова — мова ваханців, одного з памірських народів. Поширена як мова побутового спілкування на кордоні між Таджикистаном і Афганістаном по верхній течії річки Пяндж (на території історичної провінції Вахан), в північних районах Пакистану і в китайській частині Східного Паміру (Синьцзян-Уйгурський автономний район). Загальна чисельність мовців ваханською мовою 50—75 тис. осіб (2005, оцінка), з них в Таджикистані 10—20 тис. осіб, в Афганістані 9—15 тис. осіб, в Пакистані 20—30 тис. осіб, в Китаї 2—10 тис. осіб.

Ваханська мова утворює окрему групу в складі східноіранських мов, і входить в ареальне об'єднання памірських мов. У Вахані виділяються 2 основних говірки — верхня і нижня. Ваханська мова Китаю має риси верхньої говірки. Мова ваханців північного Пакистану є самостійною говіркою.

Фонетика ваханської мови характеризується позиційними змінами голосних в кількісному відношенні і наявністю ряду церебральних приголосних.

У структурному відношенні найбільш чітко виділяються імена, дієслова, службові слова. Іменники у множині зберігають прямий і непрямий відмінки. Особисті займенники 1-ї і 2-ї особи однини мають 3 відмінкові форми, деякі інші займенники — дві відмінкові форми або зовсім не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини в основному виражаються аналітично. Походження дієслівних основ теперішнього і минулого часу від різних історичних праформ призвело до поширення у ваханській мові різних типів правильних і неправильних основ. На сучасному етапі розвитку у ваханській мові йде процес вирівнювання основ з правильного типу, внаслідок чого старі архаїчні форми поступово вимирають. Для морфології дієслова характерна наявність декількох тимчасових форм. Нетимчасові форми в більшості випадків утворюються аналітично за допомогою модальних часток. Особа і число виражаються або особистими закінченнями — якщо форма утворюється від презентних основ, або енклітичними рухливими показниками — якщо форма утворюється від претерітної основи.

Ваханська мова зберігає релікт ергативноподібної конструкції, яка на сучасному етапі розвитку мови стає нейтральною по відношенню до перехідності-неперехідності.

В Афганістані для запису ваханської мови використовується алфавіт на арабській графічній основі:^[1]

У Пакистані ваханська мова використовується при навчанні дітей в початковій школі (алфавіт складено на латинській графічній основі). Перший Ваханський буквар «Xәkwōr ӡik book [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]» був виданий в Пакистані в 1985 році. У Таджикистані розроблений алфавіт на основі кирилиці, але на практиці він майже не застосовується. У 2001 році Інститут перекладу Біблії видав ваханською мовою Євангеліє від Луки, набране як кирилицею, так і латиницею (Luqo Inǰil. Bǝzиrg Kitob tarǰimacrakиzg institut. 2001).

У 2012 році в Душанбе ваханською мовою був виданий збірник ваханських казок. У ньому наведено наступний алфавіт ваханської мови^[2]:

• Lorimer D.L.R. The Wakhi Language. L., 1958
• Пахалина Т. Н. Ваханский язык. М., 1975
• Грюнберг А. Л., Стеблин-Каменский И. М. Языки восточного Гиндукуша. Ваханский язык. М., 1976
• Пахалина Т. Н., Лашкарбеков Б. Б. Ваханский язык. // Языки мира. Иранские языки. Т. 3. М., 2000

• Стеблин-Каменский И. М. Этимологический словарь ваханского языка. СПб., 1999

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.