Васіліс Хадзіпанагіс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Васіліс Киріакос Хадзіпанагіс | |
| Народження | 26 жовтня 1954 (69 років) | |
 Ташкент
| ||
| Зріст | 180 см | |
| Вага | 72 кг | |
| Прізвисько | Вася, Нурієв | |
| Громадянство | СРСР Греція
| |
| Позиція | лівий нападник | |
| Юнацькі клуби | ||
| «Динамо» (Ташкент)
| ||
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1972 1973–1975 1975–1992 |
«Пахтакор» (Ташкент) «Пахтакор» (Ташкент) «Іракліс» (Салоніки) |
19 (4)[1] 77 (18) 281 (61) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1976 |  Греція
|
1 (0) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Васіліс Киріакос Хадзіпанагіс (грец. Βασίλης Κυριάκος Χατζηπαναγής; * 26 жовтня 1954, Ташкент) — радянський і грецький футболіст. Перший радянський футболіст, якому влада офіційно дала дозвіл виїхати закордон для постійного проживання. Майстер спорту СРСР (1974). Нападник, більшість кар'єри провів в «Іраклісі» (Салоніки). Найкращий футболіст Греції 1983.
У 2003 році визнаний найкращим грецьким футболістом останнього 50-річчя.
Батьки майбутнього футболіста були грецькими комуністами, які переїхали до Радянського Союзу у 1949 році та поселилися в Ташкенті. Вже в юному віці хлопець виділявся швидкістю, технікою та точними й сильними ударами. Вихованець «Динамо» (Ташкент). 1972 року 17-літній нападник дебютував за основний склад «Пахтакора» (Ташкент) у першій лізі. Того року команда перемогла в першій лізі й вийшла до вищої. У вищій лізі протягом сезонів 1973–1975 Хадзіпанагіс провів за ташкентський клуб 77 поєдинків і забив 18 голів. У 1974 році, забивши 9 м'ячів, став другим найкращим бомбардиром команди після Михайла Ана і ввійшов до списку 33-х найкращих футболістів СРСР, де на позиції «лівий нападник» Васіліса випередив лише Олег Блохін.
21 травня 1975 дебютував за олімпійську збірну СРСР, відразу забивши гол команді Югославії (3:0). Загалом за олімпійську збірну провів 4 гри, забив 1 м'яч і разом з командою здобув путівку на Олімпіаду-76.
Восени 1975 року, не в останню чергу завдяки клопотанню Васіліса Хадзіпанагіса, Леонід Брежнєв підписав постанову, яка дозволяла етнічним грекам з СРСР повертатися до Греції. Футболіст виїхав туди 22 листопада 1975 року, а 7 грудня дебютував за «Іракліс» (Салоніки), де провів наступні 16 років.
Нападник відразу став одним із лідерів колективу, а 6 травня 1976 року дебютував за національну збірну Греції в товариському матчі проти Польщі. Проте чиновники виявили, що раніше він виступав в офіційних турнірах за олімпійську збірну СРСР, що суперечило правилам ФІФА, тому надалі гравця вже не могли залучати до збірної Греції.
«Іракліс» був середняком грецького чемпіонату і за 16 років перебування Хадзіпанагіса здобув лише 2 серйозні нагороди: Кубок Греції 1976 і бронзові медалі першості 1983/84. Хоча нападник мав чимало пропозиції із сильніших команд, він залишився в Салоніках і завдяки відданості та вірності клубу став кумиром місцевих уболівальників[2]. За ним закріпилися прізвиська «футбольний Нурієв» і «Вася». Став легендою місцевого футболу, єдиним грецьким футболістом, який мав власний фан-клуб[3]. Осередки фан-клубу були на Криті, Афінах, Патрах та інших містах. Загалом у чемпіонатах Греції футболіст провів 281 гру, забивши 61 гол. У 1983 році його визнано найкращим футболістом року у Греції.
Останню офіційну гру за «Іракліс» 37-річний футболіст провів у Кубку УЄФА проти «Валенсії» восени 1991 року. Заслуги Васіліса Хадзіпанагіса перед грецьким футболом були нагороджені в листопаді 2003 року, коли до ювілею УЄФА кожна національна футбольна федерація країн Європи визначала свого найкращого гравця за останні 50 років. У Греції ним став Васіліс Хадзіпанагіс, що стало ледь не унікальним випадком, адже футболіст провів лише 1 гру за збірну країни і жодного разу не вигравав чемпіонат Греції.
З 1990-х років працює у футбольній школі в Салоніках.[4]
- ↑ (1 ліга)
- ↑ Олег Протасов: «Предложение „Ростова“ принял без раздумий» (dynamo.kiev.ua, 21 грудня 2009) [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Василис Хадзипанагис: бывший пахтакоровец — лучший игрок Греции (sportportal.uz,) [Архівовано 27 квітня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Наши в Греции: история начала (legioner.kulichki.com, 27 лютого 2001) [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Стаття «Vasilis Chatzipanagis» на wiki.phantis [Архівовано 10 березня 2013 у WebCite] (англ.)
- Греция и Украина: точки соприкосновения (football.ua, 12 листопада 2009) [Архівовано 30 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистика кар'єри в СРСР на КЛІСФ (рос.)
- Дані на сторінці збірної СРСР/Росії з футболу [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистики кар'єри на National Football Teams (англ.)
Лауреати Ювілейних нагород УЄФА — найкращі футболісти 50-річчя (1954—2003) | |
|---|---|
 Прохазка |  Банішевський |  Пано |  Мур |  Кольдо |  Алейніков | .svg){kind=small} ван Гімст |  Стоїчков |  Сушич |  Оганесян | Хадзіпанагіс |  Хурцилава |  Лаудруп |  Поом |  Шпіглер |  Джайлс |  Сігурвінссон |  Ді Стефано |  Дзофф |  Квочкін |  Каяфас |  Старковс |  Нарбековас |  Гаслер |  Піло |  Панчев |  Бусуттіл |  Чебану |  Кройф |  Вальтер |  Братсет | .svg){kind=small} Дженнінгс |  Любанський |  Еусебіу |  Яшин |  Хаджі |  Боніні | .svg){kind=small} Джаїч |  Поплугар |  Облак |  Шюкюр |  Пушкаш |  Чарлз |  Блохін |  Локін |  Літманен |  Фонтен |  Шукер |  Масопуст | .svg){kind=small} Шапюїза |  Ларссон |  Лоу |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
