Василь Ленцик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Василь Ленцик | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 листопада 1912 або 17 березня 1912 Мазурівка, Австро-Угорщина |
| Помер | 10 листопада 2002 Стемфорд |
| Країна |  США Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, релігієзнавець, викладач університету |
| Відомий завдяки | історик релігієзнавець |
| Alma mater | Греко-Католицька Богословська Академія у Львові Український Вільний Університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії і доктор богослов’яd |
| Вчителі | Оскар Галецький |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | Український вільний університет |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Посада | професор |
| Конфесія | УГКЦ |
| Діти | |
Ленцик Василь (нар. 17 березня 1912, с. Мазурівка, Австро-Угорщина — пом. 10 листопада 2002, Стемфорд, Коннектикут, США) — український історик, релігієзнавець, професора, доктор історичних наук, філософії та доктор теології, історик Української Церкви. Член управи НТШ (1964—1986), голова контрольної комісії (1990—1992), генеральний секретар головної ради (1978—1992), заступник голови НТШ у США (1986—1990), голова історичної комісії при Історико-філософській секції НТШ у США[2]. Секретар Церковно-Археографічної Комісії[3].
Навчався Василь Ленцик у Львівській греко-католицькій богословській академії у 1934—1939 роках[4]. Викладав у духовній семінарії у Львові в 1942—1944 роках.
У 1947 році здобув докторат в Українському Вільному Університеті в Мюнхені. 1961 року в Унівирситеті Фордґам у Нью-Йорку. Був викладачем духововної семінарії у м. Гіршберґ (Німеччина, 1946—1948), співзасновник видавництва «Християнський голос» у Мюнхені. Від 1948 року викладав в Українському Вільному Університеті.
Василь Ленцик у 1949 році переїхав до США. Працював у Коледжі св. Василія Великого у м. Стемфорд (1955—1988). У жовтні 1953 року почав працювати в Українському Католицькому Допомоговому Комітеті для скитальців, став помічником о. монс. Івана Стаха, секретарем організації[5]. До 1962 роках – активний діяч Українського Католицького Допомогового Комітету.
1962—1972 роки – професор Університету «Сітон Гол» (Саут-Оріндж, Нью-Джерсі). Від 1963 року – професор історії церкви та світової історії Українського католицького університету імені святого Климента в Римі[6]. Член НТШ у США з 1964 року.
Очолював Товариство українських студентів-католиків «Обнова» (1954—1958), Український єпархіальний музей у Стемфорді (від 1964)[7]. Написав низку статей для ЕУ, «Encyclopedia of Ukraine» та «New Catholic Encyclopedia».
- Василь Ленцик. Визначні постаті Української Церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф Сліпий. Львів. Видавництво «Свічадо» 2010 р. 608 ст. ISBN 966-561-212-3
- Василь Ленцик. Невтомний робітник Біографія владики Івана Стаха. Львів. Видавництво «Свічадо», 2006.– 76 с. ISBN 966-8744-83-7
- Василь Ленцик. Рим й Україна. Історія Української Церкви в датах. 1952;
- Василь Ленцик. Богословська Академія у Львові. 1958;
- Василь Ленцик. Московська церковна політика в часах Т. Шевченка. 1965;
- Василь Ленцик. The Eastern Catholic Church and Czar Nicholas I. 1966; Ukrainian Rite. 1979;
- Василь Ленцик. Участь духовенства у відродженні Галичини. 1984;
- Василь Ленцик. Професор д-р Іван Крип'якевич, як професор Богословської Академії у Львові: (спомин про знаменитого проф.). Український історик. — 1993. — № 1-4.
- Василь Ленцик. Оскар Галєцкі (1891—1973), Український історик, 1975, № 1-2
- Василь Ленцик. Михайло Грушевський в оцінці своїх студентів, Український історик, 1984, № 1-4[8]
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Свобода. 25 січня 1994 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ ПРАЦЯ СЛУГИ БОЖОГО МИТРОПОЛИТА КИР АНДРЕЯ НАД ОБ'ЄДНАННЯМ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНОСТІ ВИДАТНОГО ІСТОРИКА І. КРИП'ЯКЕВИЧА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ (1921—1946 рр.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2018. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ Василь Ленцик. Невтомний робітник Біографія владики Івана Стаха (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ Викладацький склад УКУ (Рим)[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЛЕМКІВСЬКОГО МУЗЕЮ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2014. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ Чтиво. Василь Ленцик. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 2 жовтня 2016.
- Ковалів Ю. Б. Ленцик Василь [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | GKG: /g/12fgsjt7d · ISNI: 0000000038050717 · LCCN: n2001085145 · MAK: 9810621902405606 · NTA: 142279439 · NUKAT: n02084090 · PUST: 80664 · SHARE: 678571 · SUDOC: 119904330 · VIAF: 31345949 |
|
Це незавершена стаття про українського історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
