Каринська Варвара Андріївна
Варвара Каринська в своїй лондонській студії, 1939 рік
При народженні	Варвара Андріївна Жмудська
Народження	3 жовтня 1886(1886-10-03) Харків, Слобідська Україна (автономна одиниця у складі Російська імперія (сьогодні Україна)
Смерть	18 жовтня 1983(1983-10-18) (97 років)
	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Національність	Українська
Країна	США
Жанр	модельєрка одягу і театральних костюмів
Навчання	Харківський університет
Діяльність	художниця по костюмах
Напрямок	реалізм
Працівник	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Нагороди	Academy Award for Best Costume Design, Colord (1947) Capezio Dance Awardd (1962)
Каринська Варвара Андріївна у Вікісховищі

Варвара Андріївна Каринська (Барбара Каринська), до шлюбу Варвара Жмудська (англ. Barbara Karinska; нар. 3 жовтня 1886, Харків — пом. 18 жовтня 1983, Нью-Йорк) — американська дизайнерка одягу українського походження, авторка сценічних костюмів для кіно та балету, зокрема, сучасної загальноприйнятої у світі балетної пачки. Володарка премії «Оскар» (1948) за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк^[en]». Працювала у Бродвеї та Голлівуді, з Сальвадором Далі, Марком Шагалом. В її костюмах знімались Марлен Дітріх, Елізабет Тейлор, Інгрід Бергман та інші численні зірки.

Варвара Жмудська народилася 3 жовтня 1886 року в Харкові, в сім'ї купця-мільйонера Андрія Яковича Жмудського третьою з 10 дітей і старшою з доньок.

З дитинства захоплювалася вишиванням.

Вивчала право в Харківському університеті.

1908 — одружилася з сином заможного харківського промисловця Олександром Мойсеєнком. 1909 року народила доньку Ірину. Через кілька місяців Мойсеєнко помер.

1910 — виграла судовий процес зі старшим братом Анатолієм, власником газети «Утро», отримавши опіку над його дворічним сином Володимиром, якого виховала як сина.

Невдовзі одружилася з харківським адвокатом-криміналістом М. Каринського. З розвитком його правничої практики 1915 року сім'я перебралася до Москви, де Варвара Каринська придбала простору квартиру і цілковито віддалася мистецтву. Була господинею салону, який щовечора приймав інтелігентну публіку після театральних чи балетних вистав. Розвивала власну художню техніку, комбінуючи шматки кольорової шовкової марлі з фотографіями та малюнками. Темою її перших робіт був балет. Після тривалого самовдосконалення Варвара Каринська виставила 12 своїх робіт у популярній московській галереї. Виставка принесла матеріальний успіх і позитивну критику.

Після революції 1917 р. М. Каринського призначили міністром юстиції Тимчасового уряду Росії та головою апеляційного суду Петроградського округу. У 1919-1920 р. він займав високі посади на територіях, контрольованих Добровольчою армією. У цей час життя Варвари, Ірини й Володимира точилося між Харковом і Сімферополем. Після захоплення Криму червоними чоловік емігрував, а Каринська з дітьми залишилася в країні більшовиків і невдовзі заочно розлучилася з чоловіком-білогвардійцем.

1921 — Варвара Каринська повернулася до Москви, де одружилася з Володимиром Мамонтовим, сином одного з найбагатших московських дореволюційних промисловців. В умовах НЕПу Каринська знову відкрила салон, де збиралися митці, інтелектуали й навіть урядовці, а також модельне ательє з пошиття одягу й капелюшків haute-couture, антикварну крамницю та школу вишивання. Втім, невдовзі радянська влада націоналізувала школу.

1924 — за підтримки наркома освіти радянської Росії А. Луначарського Каринській вдалося організувати виїзд сім'ї за кордон під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Під учнівськими полотнами вивезла також унікальну колекцію церковної вишивки XII-XIII ст., яку зібрала за довгі роки і яку радянська влада намагалася знищити. Після кількох років у Берліні та Брюсселі осіла в Парижі (1930), де прожила 9 років. 15-річний період життя в Європі був вдалим у творчому плані: працювала з Сальвадором Далі, Марком Шагалом та іншими художниками. Створювала костюми для трупи «Балле рюс де Монте-Карло» та інших відомих балетних труп.

1939 — переїхала з дітьми до Нью-Йорку, де почала нове життя (тут її звали Барбарою).

У 1940—1970-х створила майже всі костюми до постановок засновника Школи американського балету Джорджа Баланчина, спочатку за ескізами художників, потім самостійно: “Вальс” (1951), “Шотландська симфонія” (1952), “Лускунчик” (1954), “Блискуче алегро”, “Дивертисмент № 15” (обидва 1956), “Па де де Чайковського” (1960), “Сон у літню ніч” (1962), “Коштовності” (1967), “Другий концерт Чайковського” (1973). Окрім роботи в New York City Ballet, виконувала сценічні костюми для різних танцювальних колективів, мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голлівуді. Баланчин називав її «Шекспіром костюма», від якої залежить половина успіху вистави^[1].

Каринська створила образи для майже 50 балетів і здійснила переворот в балетній моді, створивши балетну пачку. Танець вимагав все більшої свободи і пластики, тому Каринська відходила від обручів і пачок на кшталт парасольок зі спицями. Робила багатошарові пачки без обручів, які були легкими, зберігали форму, демонстрували талію і ноги балерини. Вона почала використовувати м'які спідниці, які не заважали рухам танцівниці і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави і врешті створила балетну пачку, яка сьогодні є у світі загальноприйнятою. Також мисткиня модифікувала корсет.

1948 — удостоєна вищої нагороди Американської Кіноакадемії — премії «Оскар» (за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк^[en]», США).

1952 — номінована на «Оскар» за костюми до фільму-балету «Ганс Крістіан Андерсен».

Померла 18 жовтня 1983 року в Нью-Йорку у віці 97 років.

• 2003 — активістська громада Харкова утворила Фонд імені Варвари Каринської (керівник М. Шемет).
• 2004 — засновано Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма ім. Каринської.
• 2005 — у Харкові на колишньому будинку родини Жмудських (вул. Пушкінська, 31) встановлено меморіальну таблицю на честь Варвари Каринської (скульптор С. Ястрєбов).
• 2015 — у Харкові ім'ям Варвари Каринської названо вулицю в Київському районі міста (колишня вулиця Марселя Кашена).^[2]
• 19 лютого 2019 — в структурі УПЮ, юнацької частини українського Пласту, з'явився підготовчий курінь ім. Варвари Каринської станиці Харків.

• Юлія Журавльова. Її називали «Шекспіром костюма» // Радіо Свобода, 2.10.2009 [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Лариса Салімонович. "Варварина «нетлінка» // Україна Молода, № 70, 16.04.2010, С. 19 [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Costumes by Karinska, by Toni Bentley, Lincoln Kirstein Publisher: Abrams, Harry N., Inc.
• Memories of Madame Karinska, by Allegra Kent // Dance Magazine, October 01, 2003 [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• New York City Ballet website [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• NY Times obituary by Anna Kisselgoff, October 19, 1983^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Николай Шемет. «Варвара. Karinska. Интерпретации»// Харьков, «Факт», 2015
• Каринська Варвара Андріївна // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 139. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	AllMovie · ČSFD · Filmportal.de · Filmweb · Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · Британський інститут кінематографії · Шведська база даних фільмів · Artnet · Музей мистецтв Філадельфії · Les Archives du spectacle · Швейцарський архів виконавських мистецтв
Тематичні сайти	SNAC
Словники та енциклопедії	Энциклопедия Кругосвет
Довідкові видання	ідентифікатор артиста IDU · Deutsche Biographie · SNAC
Нормативний контроль	BNE: XX1179529 · BNF: 148494931 · FAST: 351834 · Freebase: /m/0c6tbx · GND: 11929690X · ISNI: 0000000080848642 · J9U: 987007413667805171 · LCCN: n95015998 · VIAF: 285148996000559752212

• Затверджено підготовчий курінь ім. Варвари Каринської(Харків). [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] plast.org.ua. Крайова Булава УПЮ.

1. ↑ Варвара Каринська: українка, яка створила балетну пачку, працювала з Далі й отримала «Оскар». Українки (укр.). 19 жовтня 2021. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
2. ↑ Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 139.