Вальтер Реппе
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Вальтер Реппе | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 липня 1892[1][2][…] Göringend, Айзенах, Німецька імперія[1] |
| Помер | 26 липня 1969[1][2][…] (76 років) Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН[1] |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Єнський університет |
| Заклад | Майнцький університет Дармштадтський технічний університет |
| Членство | Шведська королівська академія наук Леопольдина Landsmannschaft Hercynia Mainzd |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Нагороди | |
Вальтер Юліус Реппе (англ. Walter Julius Reppe) (29 липня 1892 в Айзенах – 26 липня 1969 in Гайдельберг) німецький хімік. Відомий за внесок у вивчення хімії ацетилену.
Вальтер Реппе почав навчання в інституті природничих наук Йенского університету в 1911 році, освіта була перерваною Першою світовою війною. Отримав докторський ступінь в Мюнхені в 1920 році.
У 1921 році Реппе працював в головній лабораторії концерну BASF. З 1923 року він працював над питаннями каталітичної дегідратації формаміду до синильної кислоти в лабораторії індиго, розвиваючи цю процедуру для промислового використання. У 1924 році він залишив дослідження на 10 років, відновивши його в 1934 році.
Реппе проявив інтерес до ацетилену в 1928 році, як до газу, який може брати участь у багатьох хімічних реакціях. Через небезпеку використання ацетилену як вибухонебезпечної речовини, в реакціях використовувались невеликі об'єми ацетилену в той час, без високого тиску. Насправді, було заборонено стискати ацетилен більше ніж 1,5 бар на виробництвах BASF.
Для безпечної роботи з ацетиленом, Реппе розробив спеціальні пробірки, так звані «Окуляри Реппе» — кульки з нержавіючої сталі з гвинтовим ковпачком, що дозволило експерименти з високим тиском. Плодом зусиль були велика кількість взаємопов'язаних реакцій, відомих в хімії як Хімія Реппе.
Реакції з високим тиском, каталізовані важкими металами, з'єднаними з ацетиленом (ацетиленіди), діляться на 4 групи, і часто називаються реакціями Реппе:
- Алкінізація альдегідів:
- Реакції з монооксидом вуглецю:
Цей простий синтез використовувався для отримання похідних акрилової кислоти для виробництва органічного скла.
- Циклічна полімерізація або цикло-ологомерізація ацетилену в циклооктатетарен, яка є найбільш важливою реакцією в використанні темплатного ефекту. Реакція використовує в реакції Нікель (II) як реакційний центр, де молекули ацетилену займають чотири суміжні позиції, реагуючи між собою з отриманням продукту.[4]
Якщо завершвальний ліганд, такий як трифенілфосфін присутній в достатній кількості, щоб зайняти координаційний центр синтезу, місце залишається вільним лише для трьох молекул ацетилену, з утворенням бензену.
Запропоновані методики дозволили синтезувати незвичним шляхом бензен та особливо циклооктатетраєн, які було важко отримувати іншими шляхами.
Продукти з цих чотирьох типів реакцій виявилися універсальними проміжними продуктами в синтезі лаків, клеїв, спінених матеріалів, текстильних волокон, а також фармацевтичних препаратів.
Після Другої світової війни, Реппе очолював дослідження в BASF з 1949 до його виходу на пенсію в 1957 р. З 1952 по 1966 рік, він також був наглядовій раді. Він був також професором в Університеті Майнца в Дармштадтському технічному університеті з 1951 і 195 з 1951 і 1952 роках відповідно. Разом з Отто Байєром і Карл Зіглером він був нагороджений Кільцем Вернера фон Сіменса в 1960 році за розширення наукових знань та розвитку в галузі нових синтетичних високомолекулярних матеріалів.
Більшість промислових процесів, які були розроблені Реппе та його співробітниками були замінені, в основному тому, що хімічна промисловість перейшла з вугілля як сировини на нафту, де алкени від термічного крекінгу легко доступні, проте, не ацетилен.
Разом зі своїми сучасниками, такими як Отто Релен, Карл Ціглер, Ганс Тропш, і Франц Фішер, Реппе був лідером в демонстрації вжитку металевих каталізаторів реакцій в умовах великомасштабного синтезу органічних сполук. Економічні вигоди, демонстровані цього дослідження мотивували в кінцевому підсумку розквіт металоорганічної хімії та її тісний зв'язок з промисловістю.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118599763 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Reppe, Walter; Schlichting, Otto; Klager, Karl; Toepel, Tim (1948). Cyclisierende Polymerisation von Acetylen I Über Cyclooctatetraen. Justus Liebigs Annalen der Chemie. Т. 560. с. 1. doi:10.1002/jlac.19485600102.
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | CiNii: DA13971002 · FAST: 1970865 · Freebase: /m/027jr23 · GND: 118599763 · ICCU: MILV132212 · ISNI: 000000008129109X · J9U: 987007385737605171 · LCCN: no2002029243 · NDL: 00525494 · NKC: xx0183644 · NTA: 267118821 · NUKAT: n2015083608 · RERO: 02-A003739009 · SHARE: 17032 · SUDOC: 085490601 · VIAF: 50018123 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
