Індуїстська література
Веди
Ріґ · Яджур
Сама · Атхарва
Розподіл
Самгіти · Брагмани
Араньяки  · Упанішади
Упанішади
Айтарея · Брігадараньяка
Іша · Кена · Катха
Чхандог'я · Тайттірія
Прашна · Шветашватара
Мундака · Мандук'я
Веданґа
Шикша · Чандас
В'акарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Ітігаси
Магабгарата · Рамаяна
Пурани
Бхаґавата · Брагмавайварта
Ваю · Вішну · Падма
Маркандея  · Нарада
Інші тексти
Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха ·
Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
Шукасаптаті
Портал «Індуїзм» п о р

В'акарана (санскр. व्याकरण, Vyākaraṇa ^IAST) — допоміжна частина Вед, одна з шести веданг, основною темою якої є санскритська граматична традиція. Вона корениться в пізньоведичній Індії і містить у собі відому роботу -Аштадх'яї лінгвіста Паніні.

Стимул для розвитку лінгвістичного аналізу і граматики в Індії був даний необхідністю отримання суворого, вивіреного тлумачення ведичних текстів в умовах коли жива мова (практити) усе більше відрізнялася від літературної мови священних текстів (санскриту).

Роботи найраніших індійських граматиків втрачені. Наприклад, робота Шакатаяни (близько VIII століття до н. е.) відома тільки з неясних згадок Яськи і Паніні. Одним із поглядів Шакатаяни, який спростовували протягом наступних століть, було те, що більшість імен іменників етимологічно походить від дієслів.

У своїй монументальній роботі з етимології, Нірукті, Яська підтримав це твердження, ґрунтуючись на великій кількості іменників, що утворилися від дієслів шляхом словотворення, відомого як крит-Прат, що належить до типу кореневих морфем.

У Аштадх'яї Паніні, яка перевершила усі наявні на той момент праці згадуються існування шкіл граматики, та імена 10 вчених, які передували Паніні^[1].

• Шакатаяна
• Апішалі
• Шакалі
• Бхарадваджа
• Гарг
• Головата
• Каш'япа
• Сенакі
• Спхотаяна
• Чакравармана

Про ці школах нам відомо тільки те, що повідомили Паніні, Яська та пізніші автори, а їх оригінальні твори, наприклад, падапатха Рігведи авторства шакалі, були втрачені.

Крім того, не менше 64 науковців (за списком Макса Мюллера) було процитовано як авторитети в пратішакх'я, Нірукті й Аштадх'яї^[2].

Праця Аштадх'яї, по суті всебічний аналіз Паніні процесів фонології, морфології і синтаксис а, заклав на століття основу для коментарів і досліджень майбутніх санскритських граматиків. За теперішніми оцінками ця праця знаходиться на рівні сучасних наукових праць з лінгвістики.

Коментатори Паніні:

• Катьяяна (лінгвіст і математик, III століття до н. е.)
• Патанджалі (лінгвіст, II століття до н. е.) — автор Махабхашьі.
• В системі ньяя — Вачаспаті
• В системі Міманса — Кумара Бхатті (VII століття н. е.), Прабхакара (VII століття н. е.)
• Бхартріхарі (VI століття н. е.)
• Кашікаврітті (VII століття н. е.)
• Бхатті (VII століття н. е.)