Білокам'яне будівництво
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Білокам'яне будівництво — будівництво, яке виникло в ХІІ столітті у Перемишльській землі, набуло широкого розвитку на західних землях Русі, звідки воно проникає в Чернігівсько-Переяславське та Ростово-Суздальське князівства.[1] Зразки білокам'яного будівництва ХІІ ст. простежуються на території західного регіону Русі — у Галичі[2], Звенигороді.[3] Військово-побутові пам'ятки відомі в Перемишлі (кам'яний палац) та Уричі (Сколівський район) (залишки скельного укріплення Тустань).[4] Білокам'яний палац виявлено на Замковій горі.
- ↑ Могитич І.Р., Могитич Р.І. Особливості техніки мурування і архітектурних форм Галицько-Волинського зодчества (X-XIV ст) // Археологія. - К., 1990. - №4. - С.67
- ↑ Пастернак Я. Старий Галич. - Краків; Львів, 1994. - С.82
- ↑ Ратич О.О. Дослідження літописного Звенигорода у 1965 р. // Тези доповідей XV наукової конференції ЛДУ. - Львів, 1966. - С.77
- ↑ Рожко М.Ф. Тустань — давньоруська наскельна фортеця. - К., 1996
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
