Бучацька повітова філія «Просвіти» — територіальна одиниця всеукраїнського товариства «Просвіта» (матірного у Львові), що діяла в Бучацькому повіті.

Друга філія українського товариства, яку утворили в Бучацькому повіті (після заснованої у 1904 р. філії товариства «Сокіл» (керівник — Станіслав Сіяк).^[1] Час заснування — 1907 р.

Перші Загальні збори відбулися 25 березня 1908 р., керівником був обраний вчитель гімназії Никифор Даниш (1877—1954)^[2], представником матірного товариства зі Львова був Іван Петрушевич. Усіх читалень філії в окрузі було 50 (судовий повіт Золотий Потік до Бучацької філії тоді не належав^[3] (зокрема, читальня «Просвіти» в Бучачі існувала до утворення філії, понад 8 років містилася в домі Гриня Бобика, орієнтовно до 1909 р.; після утворення філії перемістилася до мешкання Гриня Чекановського, де була до 1914 р.).^[4]

Зі звіту за 1910 р. відомо, що праця тривала, великих здобутків не було (через виїзд двох членів виділу, смерть третього, які очолювали просвітній напрямок). У 1910 р. виділ старався поліпшити канцелярійне діловодство, скласти докладний реєстр членів, читалень, ввести постійні урядові години. Склад виділу: Микола Фірманюк (суддя) — голова, Василь Винар — місце-голова (заступник; гімназійний учитель), Остап Марків — секретар (студент права), Іван Цурковський — скарбник (суддя), Масляк Володимир — бібліотекар (гімназійний учитель); виділові: Іван Косарчин (господар з Нагірянки), Зенон Носковський (студент права); заступники: Петро Винник (господар з Жизномира), Микола Богдан (муляр з Бучача), Ілля Ружицький (міщанин з Язлівця). Контрольна комісія: Лев Балицький (кандидат нотар), Іван Макогонський (кандидат нотар), Іван Лозинський (вчитель виділової щколи). Було 2 секції: просвітньо-організаційна (керівник — голова філії) та економічна (керівник — суддя І. Цурковський, по його номінації Остап Сіяк (урядник пошти)).

Від 27 березня до 15 квітня 1911 р. пройшли перші торгово-касові курси для жителів міста та повіту, організовані філією «Просвіти». Навчанням, яке проходило в залі «Сокола», керував люстратор крамниць «Просвіти» Мирон Грушкевич. Бучацький монастир оо. Василіян надав помешкання для тих слухачів, які жили далеко від міста.^[5].

Перед війною діяли 60 читалень.

Діяльність не велась.^[6]

Під час польської окупації влада чинила спротив відновленню діяльності, тому робота відновилась лише в 1922 р., відновлено 13 читалень, кількість членів — 71. Перші по війнах загальні збори філії відбулися 8 грудня 1923 р. (в 1923 р. діяли 16 читалень, наприкінці року — 165 членів). Щомісяця були збори виділу філії. У Монастириськах зроблено заходи для того, щоби створити просвітньо-організаційний осередок для судової округи Монастириська.

За спогадами бучачанина Михайла Гузара, головою філії до його виїзду з міста в 1924 році був монах-василіянин о. Олінський.^[7]

Календар «Просвіти» за 1925 р. подав: голова філії — о. Модест Пелех ЧСВВ; всіх читалень 54 (2 нові). Аматорські гуртки: 1924 р. — 12, 1925 р. — 19. Хорові одиниці: 1924 р. — 1, 1925 р. — 3. За 1925 р.: вистав — 28, концертів — 3, відчитів — 37, бібліотек — 34, книжок — 1666, членів: матірного товариства — 79, читалень — 3825 осіб; власних домів — 6. Почесними членами Товариства «Просвіта» у 1925 р. були Володимир Гнатюк — уродженець Бучаччини, парох Переволоки о. Іван Олесницький.^[8]

Під час пацифікації за наказом окупаційної влади були понищені читальні, деякі діячі були побиті, інші зазнавали катувань у тюрмах.^[8]

Склад виділу за 1935 р.: голова — доктор Слюзар Роман, секретар — маґістр Данилів Теодор, скарбник — директор Сильвестр Винницький; члени: Богдан Береза, Іван Бобик, маґістр Роман Кізімович, маґістр Адам Біжак; контрольна комісія: Н. Н., директор Микола Хархалі́с, Дмитро Рогатинський. Канцелярія філії знаходилась в будинку української кредитової спілки «Праця» (одна мала переходова до касинового товариства «Бесіда» кімната; весною 1939 р. перенесено до кімнати «Українського міщанського братства» в Бучачі). До більшовицько-московської окупації залишався незмінним.

У 1939 р. філія обсдуговувала 57 читалень та 7560 членів. Кожна читальня мала аматорський гурток, який давав пересічно 4 вистави щорічно, всі разом — 235. Книжок у бібліотеках було 20750, оркестрів 4, хорів 6, власних домів 31. Філія продавала аґенди товариства «Рідна Школа», організовувала захоронки (дитячі садки), проводила збирання коштів, предметів для них. У 1937 р. засновано 27 таких дитсадків.

З приходом більшовиків перестала діяти.^[8]

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Мизак Н.Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]