Бутусов Юрій Юрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Бутусов Юрій Юрійович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 13 березня 1989 Чернігів, УРСР | ||
| Смерть | 16 лютого 2015 (25 років) Дебальцеве, Донецька область, Україна | ||
| Alma Mater | Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ | Спецпризначення | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовий, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.
Брав участь у війні на сході України.
Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.
Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.
17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.
24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.
14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.
16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці[1][2][3]. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років[4].
Похований 25 березня 2015 році в місті Чернігів.
Без Юрія Бутусов лишилися батьки, дружина, та маленька донька.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно; 4 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
- Орден «Народний Герой України» (2015).[6]
- 1 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було відкрито пам'ятну дошку шістьох загиблих випускників, в тому числі загадано і Юрія Бутусова.
- 10 червня 2016 року в Чернігові, на будинку, де проживав офіцер, відкрито меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова[7].
- Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 року № 471 вулицю Панфіловців у місті Кропивницький перейменовано на Юрія Бутусова.
13 жовтня 2015 року у центрі міста Бахмача, на площі Героїв Майдану, урочисто відкрито меморіальну плиту на честь капітана Юрія Бутусова. https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ Рішенням Бахмацької міської ради 2-ї сесії сьомого скликання від 4 грудня 2015 року на честь капітана Юрія Бутусова перейменовано вулицю у місті Бахмачі (колишня назва – “вулиця Кооперативна”). https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ http://golospris.net.ua/125-u-bahmach-pereymenovano-vulic-ta-provulki.html
- ↑ Цензор.НЕТ. "Ребята, вы самые лучшие, я люблю вас!" - последний бой капитана Юрия Бутусова. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2018.
- ↑ КАК СРАЖАЛСЯ И ПОГИБ ЮРИЙ БУТУСОВ — ВОИН, КОТОРЫЙ ВСЕГДА ШЕЛ ВПЕРЕДИ. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
- ↑ Кіровоград провів в останню путь 26-річного захисника Дебальцевого. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2015.
- ↑ Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
- ↑ У Чернігові відкрили меморіальну дошку на честь розвідника Юрія Бутусова. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
