Бурмистенко Михайло Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Михайло Олексійович Бурмистенко | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 25 липня 1938 — вересень 1941 | |||
| Попередник: | посаду утворено | ||
| Спадкоємець: | Олександр Корнійчук | ||
| |||
| 27 січня 1938 — вересень 1941 | |||
| Попередник: | Сергій Кудрявцев | ||
| Спадкоємець: | Дем'ян Коротченко (з 10.7.1946) | ||
| Народження: |
9 (22) листопада 1902 Олександрівка, Аткарський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: |
20 вересня 1941 (38 років) Лохвицький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Підданство: |
 Російська імперія (до 1917 року) | ||
| Країна: |
.svg){kind=small} РРФСР СРСР | ||
| Партія: | ВКП(б) (20 вересня 1941) | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |
| ||
Бурми́стенко Миха́йло Олексі́йович (9 (22) листопада 1902, Олександрівка, Аткарський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія — 20 вересня 1941, Лохвицький район, Полтавська область) — український радянський державний і партійний діяч. 2-й секретар ЦК КП(б)У (1938–1941), член Політбюро ЦК КП(б)У (січень 1938 — вересень 1941), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — вересень 1941), член ЦК КП(б)У (1938–1941). Депутат, перший голова Верховної ради Української РСР 1-го скликання (1938–1941). Член ЦК ВКП(б) (1939–1941). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937–1941).
Народився 9 (22) листопада 1902 року в бідній селянській родині в селі Олександрівка, тепер Ртищевський район, Саратовська область, Росія. У 1912 році закінчив два класи церковно-приходської школи в Семиріченській області Туркестанського краю, у 1918 році закінчив Моршанську радянську трудову школу 2-го ступеня Тамбовської губернії. У 1918 році вступив до комсомолу. У 1918–1919 роках — секретар, голова Моршанського повітового комітету комсомолу Тамбовської губернії. Член РКП(б) з березня 1919 року.
У 1919–1920 роках — співробітник транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Моршанськ. У червні — жовтні 1920 року — помічник уповноваженого, уповноважений, а у жовтні 1920 — травні 1922 року — начальник інформаційного відділу, заступник начальника секретної частини транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Пензи. У червні — жовтні 1922 року — начальник інформаційного відділу транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Покровська Трудової Комуни німців Поволжя.
У жовтні 1922 — вересні 1923 року — завідувач відділу політичної просвіти Обласного комітету комсомолу Трудової Комуни німців Поволжя. У вересні — жовтні 1923 року — студент комуністичного університету (комвузу) в місті Петрограді.
У жовтні 1923 — квітні 1924 року — рядовий, політрук, уповноважений особливого відділу ДПУ 33-ї дивізії РСЧА Західного фронту. У травні 1924 — грудні 1926 року — начальник Політичного секретаріату обласного Військового комісаріату АРСР Німців Поволжя.
У грудні 1926 — березні 1927 року — заступник відповідального редактора, а у квітні — грудні 1927 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті Покровську.
У грудні 1927 — липні 1929 року — студент редакторського відділу Комуністичного державного інституту журналістики у Москві, здобув спеціальність газетного робітника-журналіста.
У серпні 1929 — січні 1932 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті Покровську (Енгельсі).
У лютому 1932 — листопаді 1935 року — 2-й секретар Калмицького обласного комітету ВКП(б).
У січні 1936 — серпні 1937 року — інструктор, у серпні 1937 — січні 1938 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).
Від 27 січня до 13 червня 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря ЦК КП(б) України, від 18 червня 1938 до 9 вересня 1941 року — 2-й секретар ЦК КП(б) України. Від 27 січня 1938 року — член Політбюро ЦК КП(б) України.
26 червня 1938 року обраний депутатом до Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Вінницькій міській виборчій окрузі Вінницької області. На першій сесії вперше обраної Верховної Ради УРСР 25 липня 1938 року обраний головою Верховної Ради Української РСР. З початком німецько-радянської війни займався організацією диверсійних загонів на території України.
У серпні 1941 року призначений членом Військової ради Південно-Західного фронту. У складі командування фронту потрапив в оточення під час оборони Києва. Зник безвісти 20 вересня 1941 року в урочищі Шумейкове поблизу села Ісківці Полтавської області при спробі виходу з оточення.
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)[1]
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда : газета. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
- Бурмистенко Михаил Александрович // Вебсайт «Хронос». (рос.) [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5. [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Бурмистенко Михайло Олексійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
|
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)[1]
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
- Бурмистенко Михаил Александрович [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Хронос». (рос.)
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Бурмистенко Михайло Олексійович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
|
| |||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
