|Посада=

Микола Християнович Бунге
Народився	11 (23) листопада 1823(1823-11-23) Київ, Російська імперія[1]
Помер	3 (15) червня 1895(1895-06-15) (71 рік) Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[2]
Місце проживання	Київ
Країна	Російська імперія
Діяльність	економіст, професор, політик, правник, статистик, викладач університету, державний службовець, міністр фінансів
Alma mater	Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира
Галузь	економіка
Заклад	Київський університет Св.Володимира
Посада	Ректор університету
Вчене звання	професор
Відомі учні	Патлаєвський Іннокентій Устинович[3]
Членство	Петербурзька академія наук
Рід	Рід Бунге
Батько	Christian Georgievich Bunged
Нагороди
Бунге Микола Християнович у Вікісховищі

Микола Християнович Бунге (ім'я за народженням: Ніколай-Карл-Пауль фон Бунге — нім. Nikolai Karl Paul von Bunge, — 11 (23) листопада 1823(18231123), Київ — 3 (15) червня 1895, Царське Село) — український вчений-економіст, академік, державний діяч; міністр фінансів і голова Комітету міністрів Російської імперії. У його честь назвали місто, згодом перейменували, а у 2016 місто знову носить таку назву.

Народився у київській дворянській родині з німецькими коріннями. Батько — київський ветеринарний лікар Христіан-Готліб Бунге (1776—1857), дядько — Георг-Фрідріх Бунге (1722—1792), аптекар, засновник німецької євангелічно-лютеранської громади Києва.

Після закінчення 1841 р. Першої київської гімназії у 1841—1845 роках навчався на юридичному факультеті університету Св. Володимира. У 1881—1886 роках — міністр фінансів, у 1887—1895 роках — голова уряду, Комітету міністрів Російської імперії. Ініціатор та організатор заходів щодо впорядкування грошового обігу та бюджету, введення початків робітничого законодавства, реорганізації системи зовнішньої торгівлі.

Як державний діяч М.Бунге сприяв селянській реформі в Росії, котра скасувала кріпосне право. Він дбав про розвиток російської промисловості. Його особливою увагою став розвиток залізниць Росії у зв'язку з зростанням хлібного експорту з України через порти Одеси та Бердянська.

Фактично за М.Бунге Урал сформувався, як промисловий центр імперії. Підтримка М.Бунге розвитку індустрії України, іноземні інвестиції в неї подвоїли видобуток вугілля на Донбасі та активно розвивали залізорудну промисловість Криворіжжя.

За його прияння створена Київська товарна біржа.

• 1880—1881 — товариш (за сучасною термінологією — перший заступник) міністра фінансів;
• з 6.05.1881 — керівник міністерства фінансів;
• 1.01.1882—31.12.1886 — міністр фінансів;
• 1.01.1887—3.06.1895 — голова Комітету міністрів і член Державної ради;
• з 10.12.1892 — віце-голова Комітету Сибірської залізничної дороги (головою був спадкоємець престолу, майбутній Микола II)

• «Теорія кредиту» (1852);
• «Основи політичної економії» (1870);
• «Банківські закони та банківська політика» (1874);
• «Курс статистики» (1865; 1876);
• «Товарні склади і варранти» (1871);
• «Поліцейське право»(1873—1877);

У листопаді 2021 року у Києві (за адресою вул. Липська, 18/5) встановлено мініскульптуру проєкту «Шукай» «Микола Бунге»^[4].

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

• http://wiki.kneu.kiev.ua/MediaWiki3/index.php/Бунге_Микола_Християнович^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• В. О. Горбик. Бунге Микола Християнович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 405. — ISBN 966-00-0734-5.
• Бунге Микола Християнович // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
• Сторінка «БУНГЕ МИКОЛА ХРИСТИЯНОВИЧ [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.]» інформаційно-бібліографічного ресурсу „Видатні педагоги України та світу [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]" ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Прем'єр-міністри Росії
Російська імперія	Вітте Горемикін Столипін Коковцов Горемикін Штюрмер Трепов Голіцин
Тимчасовий уряд	Львов Керенський
РСФСР	Ленін Риков Сирцов Сулімов Булганін Вахрушев Хохлов Косигін Родіонов Чорноусов Пузанов Яснов Козлов Полянський Воронов Соломенцев Воротников Власов Силаєв Лобов (в.о.) Єльцин (в.о.)
Російська Федерація	Єльцин (в.о.) Гайдар (в.о.) Черномирдін Кирієнко Черномирдін (в.о.) Примаков Степашин Путін Касьянов Христенко (в.о.) Фрадков Зубков Путін Медведєв Мішустін

1. ↑ Бунге Николай Христианович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
   d:Track:Q1768199d:Track:Q649d:Track:Q5061737
3. ↑ Модзалевский Б. Л. Патлаевский, Иннокентий Иустинович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1902. — Т. 13. — С. 378–379.
   d:Track:Q656d:Track:Q25871913d:Track:Q21175484d:Track:Q1963546d:Track:Q1960551d:Track:Q4299399
4. ↑ «Хто за цим стоїть?» 5 маловідомих меценатів, які подарували місту пам’ятки архітектури | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2022.