Берестейський округ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Берестейський округ | |
|---|---|
|
пол. Okręg brzeski | |
|
| |
| Адм. центр | Берестя |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка
|
| Регіон | Цивільне управління східних земель |
| Підрозділи | 8 повітів |
| Населення | |
| - повне | 1 121 978 осіб (1919) |
| - густота | 19,4 ос/км² |
| Площа | |
| - повна | 57 758 км² |
| Дата заснування | 7 червня 1919 |
| Губернатор | Владислав Єшман[1] |
| |
Бересте́йський о́круг — адміністративний округ, утворений 7 червня 1919 р. при Цивільному управлінні східних земель.[2]
До Берестейського округу входили повіти: Берестейсько-Литовський, Вовковиський, Пружанський, Слонімський, Кобринський та Пінський.
1 серпня 1919 року з частини Новогрудського та Слуцького повітів створено Барановицький повіт, який увійшов до Берестейського округу[3].
6 листопада 1919 року до Берестейського округу приєднано Мозирський повіт (із тимчасовим центром у Житковичах)[4].
10 квітня 1920 р. до складу повіту Мозирського включили частину Речицького повіту[5], який був тимчасово окупований польською армією.
У грудні 1919 року в районі проживало 1 121 978 осіб. Його найбільшими містами були: Пінськ (21 436 жителів), Берестя Литовське (14 005 жителів) та Барановичі (10 373 жителів). На території району було також 5544 інших населених пунктів, 10 із яких налічували 5—10 тис. жителів, а 43 мали 1–5 тис. жителів[6].
У Берестейському повіті в 1919/1920 навчальному році було 347 початкових шкіл, 18 середніх шкіл, 14 професійно-технічних училищ, 2 вчительські семінарії та 1 курс. Загалом у школах навчалося 28 427 дітей, працювало 727 вчителів. У березні 1920 року діяло 340 шкіл із навчанням польською мовою і 379 шкіл з навчанням іншими мовами[7].
| Повіт | Площа км² | Меш. | Повітове місто | Меш. | |
|---|---|---|---|---|---|
| Мінський район | |||||
| Барановицький ¹ | 4495 | 178.212 | 
|
Барановичі | 10 373 |
| Берестейський | 4881 | 81 497 | 
|
Литовське Берестя | 14.005 |
| Кобринський | 5257 | 107,814 | 
|
Кобринь | 8,835 |
| Мозирський² | 16155 | 240.142 | 
|
Житковичі | ? |
| Пінський | 11867 | 222.018 | 
|
Пінськ | 21 436 |
| Пружанський | 4164 | 67 343 | 
|
Пружани | 6,173 |
| Слонімський | 7126 | 127 737 | 
|
Слонім | 9,719 |
| Вовковиський | 3813 | 97.215 | 
|
Вовковиськ | 8,472 |
| ¹ Створено 1 серпня 1919 р. з частини Новогрудського та Слуцького повітів (Вісник законів ZCZW з 1919 року. 19, п. 172) | |||||
| ² З'єднаний 6 листопада 1919 р. з тимчасовим місцезнаходженням у Житковичах (Вісник законів ZCZW із 1919 року. 26, п. 275)). 10 квітня 1920 р. тимчасово окупована польською армією частина Речицького повіту була включена до складу Мозирського повіту (Вісник законів). ZCZW з 1920 року. 34, ст. 845). | |||||
- ↑ Od 8 listopada 1919 r. (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 27), wcześniej Maciej Jamont
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 5, poz. 41
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 172
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 34, poz. 845
- ↑ Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera. Lwów – Warszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych. с. 25.
- ↑ Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920) (пол.) (вид. 1). Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN. с. 243. ISBN 83-88973-60-6.
- Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera. Lwów – Warszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych. с. 50.
- Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920) (вид. 1). Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN. с. 447. ISBN 83-88973-60-6.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
