Батюк Валентин Євгенович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Батюк Валентин Євгенович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 13 лютого 1979 Городище, Чуднівський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 28 липня 2014 (35 років) Саурівка, Шахтарський район, Донецька область, Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Валенти́н Євге́нович Батю́́к (нар. 13 лютого 1979 — пом. 28 липня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1979 року в селі Городище (Чуднівський район, Житомирська область). Закінчив Бичівську ЗОШ.
В часі війни — солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Зранку 28 липня підрозділи 95 оаембр разом з підрозділами 30 омбр висунулись у визначені райони для штурму кургану Савур-Могили. Загони 95-ї бригади у взаємодії з 1-ю БТГр 30 обмр провели штурм та захоплення кургану Савур-Могила. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними аеромобільні. Бій тривав близько 2 годин. 30 омбр втратили 2 БМП, одна підірвалась на міні, другу підбили. Штурмові групи обстрілювали з «Градів» бойовики і росіяни. Позиції на висоті мали бути передані БТГр «Колос» 51 омбр. Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 омбр довелось відступити. У тому ж бою загинули Сергій Гаврилюк, Іван Тимощук.
Похований у селі Рогізна, Любарський район.
Без Валентина лишились батьки і два брати.
17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
25 грудня 2014-го в селі Бичева на приміщенні місцевої ЗОШ відкрили меморіальну дошку випускнику Валентинові Батюку.
- ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Батюк Валентин Євгенович [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
