Барбара Іден
англ. Barbara Jean Huffman
Ім'я при народженні	англ. Barbara Jean Morehead
Народилася	23 серпня 1931(1931-08-23)[2][3][4] (93 роки) Тусон, Аризона, США
Громадянство	США
Діяльність	телеакторка, акторка, акторка театру, кіноакторка, акторка озвучення
Alma mater	Консерваторія Сан-Франциско, Abraham Lincoln High School[d] і Міський коледж Сан-Францискоd
Роки діяльності	1956 — тепер. час
У шлюбі з	Michael Ansarad
Діти	Matthew Ansarad
Членство	Actors' Equity Associationd
IMDb	nm0001174
Нагороди та премії
зірка на голлівудській Алеї слави[d]
barbaraeden.com
Барбара Іден у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Барбара Джин Морхед (*23 серпня 1931), відома як Барбара Іден — американська акторка, співачка та продюсерка, авторка мемуарів. Власниця продюсерської компанії MI-Bar Productions. Удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави за внесок у телебачення^[5].

Грала головну роль у ситкомі «Я мрію про Джині» (1965—1970). Серед інших її ролей були Рослін Пірс разом з Елвісом Преслі у фільмі «Палаюча зірка» (1960), лейтенантка Кеті Коннорс у фільмі «Подорож на дно моря» (1961) і самотня овдовіла мати Стелла Джонсон у фільмі «Harper Valley PTA» (1978) і в однойменному телесеріалі.

Барбара Іден почала співати в гуртах ще в підлітковому віці, вивчала спів і акторську майстерність. У 1955 році вона почала кар'єру на телебаченні, з'являючись на шоу Джонні Карсона і в різних інших серіалах, зокрема «Закон Берка». До 1957 року знімалася в комедійному серіалі «Як пошлюбити мільйонера». Також почала зніматися в спектаклях і фільмах. Студія 20th Century Fox дала їй контракт, і в 1959 році вона отримала першу велику роль у кіно у фільмі «Справа рядового», а наступного року — у фільмі «Палаюча зірка». Потім було ще кілька ролей, поки не залишила студію Fox у 1963 році.

Після фільму «Я мрію про Джині» Іден з'являвся в основному в драматичних ролях, наприклад, у фільмі «Стоунстріт: Хто вбив центральну модель?» (1977). Вона також використовувала свої таланти в музичних комедійних турах і телевізійних трансляціях Kismet, випустила альбом, з'явилася на естрадних телевізійних шоу і шоу USO, а також була хедлайнеркою виступів у Лас-Вегасі. Вона також з'явилася в кількох п'єсах поспіль. У 1978 році вона знялася в комедійному фільмі «Harper Valley PTA», а потім в однойменному телесеріалі в 1981 році. Кілька разів грала разом з Хагманом, в тому числі в п'яти епізодах фінального сезону «Далласа» і п'єсі «Любовні листи». Барбара Іден продовжувала виступати до 90 років.

Барбара Іден народилася 23 серпня 1931 року в Тусоні, штат Аризона, в родині Еліс Мері (до шлюбу Франклін) і Г'юберта Генрі Морхеда^[6]. Вона є нащадкою Бенджаміна Франкліна^[7]. Після розлучення батьків разом з матір'ю переїхала до Сан-Франциско, де її мати одружилася з Гаррісоном Коннором Гаффманом^[8]. Барбара виросла в районі Сан-Франциско Парксайд^[9].

Велика депресія глибоко вплинула на сім'ю, оскільки вони не могли дозволити собі багато предметів розкоші, мати розважала дітей співом. Іден згадує, що у неї була «дуже музична сім'я»^[10].

Першим публічним виступом Барбари Іден був спів у церковному хорі, де вона виконувала соло. У підлітковому віці вона співала в місцевих гуртах (один очолював Говард Фредерікс, інший — Фредді Мартін^[11]) за 10 доларів за ніч у нічних клубах. У 16 років стала членкинею Actor's Equity і навчалася співу з викладачкою вокалу Пауліною Джованіні^[9] в Музичній консерваторії Сан-Франциско та акторській майстерності в Театральній школі Елізабет Голловей^{[12][13][14][15]}. Закінчила середню школу Авраама Лінкольна в Сан-Франциско навесні 1949 року^[16] і один рік вивчала театр у Міському коледжі Сан-Франциско. Як Барбара Гаффман була обрана Міс Сан-Франциско в 1951 році, а також брала участь у конкурсі Міс Каліфорнія^{[17] [18]}.

Барбара Іден з'являлася і в таких шоу, як «Історія Вест-Пойнта», «Дорожній патруль», «Особистий секретар», «Я люблю Люсі», «Мільйонер», «Мішень: Корупціонери!», «Перехрестя», «Перрі Мейсон», «Gunsmoke», «Груднева наречена», «Батько-холостяк», «Батько знає краще», «Пригоди в раю», «Шоу Енді Гріффіта», «Сотня Каїна», «Святі та грішники», «Вірджинець», «Люди Слеттері», «Розбійники» та фінал серіалу «Траса 66». Вона знялася в чотирьох епізодах серіалу «Закон Берка», щоразу граючи різні ролі. Вона була статисткою в фільмі «Заплямовані ангели» з Роком Гадсоном у партнерстві зі студією 20th Century Fox. Потім знялася в комедійному серіалі «Як пошлюбити мільйонера». Серіал заснований на однойменному фільмі 1953 року.

Кінорежисер Марк Робсон звернув увагу на гру Іден у виставі з Джеймсом Друрі і хотів, щоб вона працювала на студії 20th Century Fox. Її екранною пробою була роль Джоан Вудворд у фільмі «Без початкового внеску» (1957). Хоча роль їй не дісталася, студія дала Іден контракт. У неї були другорядні ролі у фільмах «Порятунок за 43 000», «Чи зіпсує успіх Rock Hunter?» і Норовлива дівчина, а потім акторка отримала головну жіночу роль у фільмах, зігравши з Гері Кросбі, Баррі Коу та Сал Мінео у «Приватній справі». Вона виконала одну з головних ролей у фільмі «Палаюча зірка» (1960) з Елвісом Преслі.

У наступному році зіграла другорядну роль лейтенантки Кеті Коннорс у фільмі Ірвіна Аллена «Подорож на дно моря». Знялася у фільмі «Дивовижний світ братів Грімм» режисера Джорджа Пала для MGM та ще в одній постановці Ірвіна Аллена для 20th Century Fox, «П'ять тижнів на повітряній кулі» (1962). Виконала головну жіночу роль у комедії Fox 1962 року «Swingin' Along» з Томмі Нунаном і Пітером Маршаллом у головних ролях. Вона пройшла проби з Енді Вільямсом для фільму 20th Century Fox «Ярмарок штату», але не отримала роль^[19].

Останнім фільмом Барбари Іден для 20th Century Fox став «Жовта канарейка» (1963). Вона покинула Fox і почала зніматися в телевізійних шоу і у фільмах для MGM, Universal і Columbia. Протягом наступних кількох років вона грала другорядні ролі, включаючи «Латунну пляшку» та «7 облич доктора Лао».

У 1965 році продюсер Сідні Шелдон підписав Іден на головну роль у його майбутньому фантастичному ситкомі «Я мрію про Джинні» для NBC. Після того, як різні брюнетки-зірки та королеви краси безуспішно пробувалися на роль, до Іден звернувся Шелдон, який бачив її у фільмі «Мідна пляшка» та отримав численні рекомендації для неї від різних колег. Іден зіграла Джінні, прекрасного джина, яка звільнена з її пляшки астронавтом Ентоні Нельсоном, якого зіграв Ларрі Гегмен. Іден грала цю роль протягом п'яти років і 139 епізодів.

Барбара Іден знялася в таких музичних комедіях, як «Nite Club Confidential» (роль Кей Гудман, 1996), «Звуки музики», «Енні, дістань свій пістолет», «Південна частина Тихого океану» з Робертом Гуле, «Гра в піжаму» з Джоном Рейттом і «Джентльмени віддають перевагу блондинкам» в ролі Лорелей Лі. Вона зіграла Лалун у телевізійній адаптації Кісмет (1967). Була музичною запрошеною зіркою в багатьох естрадних телевізійних шоу, включаючи 21 спеціальний випуск Боба Гоупа, Шоу Керол Бернетт, Шоу Джонатана Вінтерса, Шоу Джеррі Льюїса, Це Том Джонс, Тоні Орландо і Дон, а також Донні і Марі. У 1967 році Іден випустила альбом під назвою «Miss Barbara Eden» на лейблі Dot Records. Вона також тривалий час була гедлайнеркою в Лас-Вегасі^[20].

Після Джінні Барбара Іден знялася в невипущеному пілотному фільмі «Шоу Барбари Іден»^[21] та в іншому пілотному фільмі «Гра в іграшки». Хоча вона найбільш відома завдяки комедіям, більшість із цих фільмів були драмами. У 1974 році зіграла у The Stranger Within. Пізніше зіграла в телевізійному фільмі Stonestreet: Who Killed the Centerfold Model? (1977). Барбара Іден виконала головну роль і була співпродюсеркою разом із власною продюсерською компанією (MI-Bar Productions) романтичної комедії NBC-TV «Таємне життя Кеті МакКормік» (1988). Вона також зіграла головну роль і продюсувала романтичний комедійний телевізійний фільм «Протилежності притягуються» (1990).

Після Джині, Іден знялася в пілотному фільмі «Шоу Барбари Іден»[ і ще одному пілоті, «Гра в іграшки». Її перший телевізійний фільм називався «Феміністка і пухнастик». Хоча вона найбільш відома завдяки комедіям, більшість цих фільмів були драмами, як, наприклад, коли вона знялася разом зі своїм партнером по Джині Ларрі Хагманом у фільмі «Виття в лісі» (1971). У фільмі «Незнайомець всередині» (1974) Іден зіграла домогосподарку Енн Коллінз, жінку, запліднену інопланетянами. Пізніше Іден зіграла поліцейську, яка стала приватним детективом, яка розслідує зникнення зниклої спадкоємиці, у визнаному критиками телефільмі «Стоунстріт: Хто вбив модель Центрфолд?» (1977). Вона знялася і була співпродюсером романтичної комедії NBC-TV «Таємне життя Кеті Маккормік» (1988). Вона також знялася і спродюсувала романтичний комедійний телефільм «Протилежності притягуються» (1990) з Джоном Форсайтом у головній ролі.

У 1978 році Іден знялася в художньому фільмі «Harper Valley PTA», заснованому на популярній кантрі пісні. Це призвело до появи однойменного телесеріалу в 1981 році. І у фільмі, і в серіалі Іден втілила головну героїню Стеллу Джонсон. Це була комедійна версія «Пейтон Плейс», де Енн Франсін зіграла багату лиходійку Флору Сімпсон Рейлі.  В одному епізоді Стелла була одягнена в синьо-золотий костюм джина, а в іншому вона зіграла і Стеллу, і її двоюрідну сестру Деллу Сміт (схожу на злу персонажку - близнючку Джині). Він дебютував 16 січня 1981 року, вигравши 11 з 13 часових слотів протягом першого сезону. Він був перейменований просто на Harper Valley, коли розпочав другий сезон 29 жовтня 1981 року. У цей час Барбара Іден також стала прессекретаркою колготок L'eggs і з'явилася в серії друкованих рекламних роликів і телевізійних рекламних роликів бренду з 1979 по 1983 рік^[22].

У 1990 році Іден зіграла повторювану роль мільярдерки, яка прагне помститися Джей Р. Юінг у п'яти епізодах останнього сезону «Далласа», як захоплююча персонажка ЛіЕнн де ла Вега, возз'єднавши її з Хагманом. У своєму останньому епізоді героїня розповідає, що її дошлюбне прізвище Нельсон (виробничий прикол, оскільки «Нельсон» було прізвищем персонажа Хагмана та шлюбним прізвищем персонажки Іден у фільмі «Я мрію про Джині»). У 1991 році вона знялася в п'єсі «Той же час, наступний рік» з Вейном Роджерсом, і повторила роль Джині в телевізійному фільмі тижня. У 1993 році вона знялася в національному турі 11 містами п'єси «Останній з гарячих коханців» з Доном Ноттсом.

З 2000 по 2004 рік Іден знімалася в національній гастрольній постановці п'єси «Дивна пара: Жіноча версія», граючи роль Флоренс Унгер разом з Ритою Маккензі в ролі Олів Медісон. У березні 2006 року Іден возз'єдналася зі своїм колишнім партнером Ларрі Хагманом для рекламного туру в Нью-Йорку для просування DVD першого сезону «Я мрію про Джині». Вони з'являлися разом у Good Morning America, The View, Access Hollywood, Entertainment Tonight, Martha та Showbiz Tonight, серед інших шоу.

У березні 2006 року Іден знову возз'єдналася з Хагманом, цього разу на сцені в Нью-Йорку для Love Letters в Коледжі Стейтен-Айленда та у Військовій академії США у Вест-Пойнті, штат Нью-Йорк. Це був перший візит Іден у відповідь до академії після того, як вона з'явилася в 1956 році в телевізійних програмах Ziv, The West Point Story. Того ж року Іден також знялася у фільмі «Любовні листи» з Гелом Лінденом і зіграла головну роль у серіалі Lifetime «Армійські дружини». У жовтні 2009 року вона знялася в телефільмі «Завжди і назавжди» на каналі Hallmark.

У травні 2013 року Барбара Іден з'явилася з колишнім президентом США Біллом Клінтоном, Елтоном Джоном і Фергі на церемонії відкриття 21-го балу життя у Відні, де Іден одягла свій знаменитий костюм гарему Джині. Після цього вона була залученаа у фільмі «Одна пісня», знятому в Ексельсіорі, штат Міннесота.

Барбара Іден також озвучила анімаційний дитячий телесеріал «Мерехтіння та сяйво».

Барбара Іден написала мемуари Jeannie Out of the Bottle, опубліковані 5 квітня 2011 року Crown Archetype, підрозділом Random House.^[23] Вони дебютували під номером 14 у списку бестселерів The New York Times^{[24] [25]}. Книга розповідає про особисте життя та голлівудську кар’єру Іден протягом понад 50 років і містить інтимні подробиці про її раннє дитинство, зростання популярності в підлітковому віці та на початку 1920-х, її колег протягом багатьох років і її роботу, що призвела до створення фільму «Я мрію про Джині». Мемуари розповідають про її шлюби з Майклом Ансарою (1958-1974), Чарльзом Фегертом (1977-1982) та Джоном Ейхольцом (1991 – дотепер), а також її «емоційний зрив» після смерті її сина Метью Ансари в 2001 році від передозування наркотиками.^[26]

У 2023 році Барбара Іден відсвяткувала свій 92-й день народження і сказала: «Моє життя дуже зосереджене навколо моєї сім’ї, мого будинку, мого чоловіка, моєї собаки Бентлі та моїх друзів».^[27]

17 листопада 1988 року Барбара Іден удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави за внесок у телебачення^[5].

У 1990 юридичний факультет Університету Західного Лос-Анджелеса надав Барбарі Іден ступінь почесної докторки права^[5].

1. ↑ ^{а б} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. ↑ Filmportal.de — 2005.
   d:Track:Q15706812
3. ↑ https://www.biography.com/actor/barbara-eden
4. ↑ GeneaStar
   d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
5. ↑ ^{а б в} Story, David. America on The Rerun (1993), p. 197, Citadel Press; ISBN 0-8065-1410-8.
6. ↑ Barbara Eden profile. Biography.com. Процитовано 24 серпня 2015.
7. ↑ Julia M. Klein (13 квітня 2006). Benjamin Franklin's Descendants Descend on Philadelphia. Wall Street Journal.
8. ↑ Talks, Nick Thomas Tinseltown (26 березня 2023). Tucson native Barbara Eden is out of the ‘Jeannie’ bottle. Arizona Daily Star. Архів оригіналу за 22 грудня 2023. Процитовано 23 лютого 2024.
9. ↑ ^{а б} Bravo, Tony (11 лютого 2020). 'I Dream of Jeannie' star Barbara Eden to be honored by SF Conservatory of Music. San Francisco Chronicle. Процитовано 18 жовтня 2022.
10. ↑ Pioneers of Television (9 лютого 2024), Barbara Eden | The complete Pioneers of Television Interview, процитовано 16 червня 2024
11. ↑ Times, Les Ledbetter Special to The New York (9 травня 1977). Tea Dance Welcomed Back by Californians. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 16 червня 2024.
12. ↑ Bernard Osher Foundation Art, Music and Recreation Center (31 січня 2019). Carol Channing - A Product of San Francisco And Its Public Schools. Art, Music and Recreation Center. San Francisco Public Library. Процитовано 18 жовтня 2022.
13. ↑ Counter, Bill (19 квітня 2019). The Fairmont Hotel Playhouse. San Francisco Theatres. Процитовано 18 жовтня 2022.
14. ↑ Canterbury, Alan J. (20 серпня 1964). Elizabeth Holloway School of the Theater, 1511 Gough Street [graphic]. San Francisco Public Library. Процитовано 18 жовтня 2022.
15. ↑ https://www.opensfhistory.org/osfhcrucible/2023/09/22/streetwise-lost-school-buildings-across-san-francisco/
16. ↑ Senior Class photos – Spring 1949 (PDF). Abraham Lincoln HS. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2016. Процитовано 4 лютого 2012.
17. ↑ Robert Sokol (4 липня 2011). Barbara Eden is coming home to San Francisco. The Examiner. Процитовано 4 лютого 2012.
18. ↑ Past Titleholders. MissSanFrancisco.org. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
19. ↑ justwondering50 (19 листопада 2009), Andy Williams - State Fair - Screen Test with Barbara Eden (RARE), процитовано 16 червня 2024
20. ↑ Stapleton, Susan. "Go on a magic carpet ride with Barbara Eden", Los Angeles Times, May 15, 2015
21. ↑ Story, David. America on The Rerun 1993, p. 190, Citadel Press; ISBN 0-8065-1410-8
22. ↑ L'eggs at "Retroland". Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
23. ↑ Itzkoff, Dave (29 червня 2010). Poof! Barbara Eden's 'Jeannie' Memoir Will Appear Next Year. Arts Beat. New York Times. Архів оригіналу за 15 грудня 2013.
24. ↑ Barbara Eden Biography. Barbaraeden.com. Процитовано 24 серпня 2015.
25. ↑ Taylor, Ihsan. Best Sellers. The New York Times. Процитовано 24 серпня 2015.
26. ↑ Swertlow, Frank (11 березня 2002). Tragic Waste. People.
27. ↑ Barile, Louise (13 жовтня 2023). Television Icon Barbara Eden Marks Her 92nd Birthday With Husband Jon Eicholtz, Friends and Fans. Yahoo Entertainment. Архів оригіналу за 21 жовтня 2023. Процитовано 23 лютого 2024.