Артроплевра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| † Arthropleura | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Викопні сліди артроплеври
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Артроплевра (лат. Arthropleura, від дав.-гр. ἄρθρον «член тіла» і πλευρά «ребро»; «зчленована з ребер») — рід вимерлих членистоногих, були далекими родичами сучасних багатоніжок, жили в пізньому карбоні (кам'яновугільному періоді), 340–280 млн років тому. Мешкали на території нинішньої північно-східної частини Північної Америки та Шотландії. Вони — найбільші за розміром з відомих сухопутних безхребетних Землі за всю її історію. Ворогів у них було небагато.
Тіло тварини було плоске і складалося з ряду сегментів, що заходили один за інший. У артроплеври було 30 пар ніг. Дихала ця тварина через маленькі отвори-дихальця, розташовані вздовж тіла. Артроплеври могли досягати в довжину від 0,3 до 2,6 м.
- Arthropleura armata Meyer, 1853 (=Arthropleura moyseyi Calman, 1914)
- Arthropleura britannica Andrée, 1910
- Arthropleura cristata Richardson, 1959
- Arthropleura maillieuxi Pruvost, 1930
- Arthropleura mammata (Salter, 1863)
Чим харчувалася артроплевра — спірне питання серед вчених, оскільки ні на одній зі скам'янілостей не зберігся рот. На цьому ґрунтується припущення, що особливо великих і добре склеротизованих щелеп у неї не було. По всій видимості, вона харчувалася рослинною їжею. Були виявлені її скам'янілі рештки зі спорами папоротей і фрагментами плауновидних у кишковику[1]. Можливо, що маленькі артроплеври були вегетаріанцями, а великі були всеїдні, використовуючи свої щелепи як для харчування рослинністю, так і для полювання на маленьких тварин і комах. Вважається, що середнього розміру артроплевра, можливо, з'їдала до тонни рослинності за рік.
Скам'янілі сліди артроплевр були знайдені в багатьох місцях. У слідів є окрема назва Diplichnites cuithensis[2].
Артроплеври походять від ракоподібних предків у кам'яновугільному періоді, і стали більшими ніж сучасні членистоногі, частково через високий відсоток кисню в атмосфері Землі в той час, і через відсутність великих наземних хребетних хижаків.
Артроплеври вимерли на початку пермського періоду, коли сирий клімат став сухішим, руйнуючи тропічні ліси карбону. Через це рівень кисню в атмосфері почав зменшуватися. Жодне з гігантських членистоногих не змогло пережити новий сухий, з меншим вмістом кисню клімат.
- Хейнз Тим, Чамберз Пол. Динозавры: иллюстрированная энциклопедия. — М.: Росмэн, 2008. — С. 10-15, с. 52-57, с. 37. — ISBN 978-5-353-02642-6
- Lyall I. Anderson, Jason A. Dunlop, Carl A. Horrocks, Heather M. Winkelmann & R. M. C. Eagar (1998). Exceptionally preserved fossils from Bickershaw, Lancashire UK (Upper Carboniferous, Westphalian A (Langsettian)). Geological Journal. 32 (3): 197—210. doi:10.1002/(SICI)1099-1034(199709)32:3<197::AID-GJ739>3.0.CO;2-6.
- A profile of the Arthropleura [Архівовано 26 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ [1][недоступне посилання з лютого 2019], Proceedings of the Royal Society of Edinburgh, 86B, 133–140, 1985
- ↑ Adrian P. Hunt, Spencer G. Lucas, Allan Lerner and Joseph T. Hannibal (2004). The giant Arthropleura trackway Diplichnites cuithensis from the Cutler Group (Upper Pennsylvanian) of New Mexico. Geological Society of America Abstracts with Programs. 36 (5): 66. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 22 квітня 2014.
|
Це незавершена стаття про багатоніжок. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
