Арбі́тр (лат. arbiter — суддя-посередник) — особа, яку або призначають відповідні органи, або обирають самі сторони за добровільною згодою з метою розв'язання спорів, конфліктів, суперечок. Функції арбітра відомі ще римському праву, за яким арбітри мирили сторони або були суддями при третейському розгляді справ (див. третейський суд).

В СРСР арбітри були в складі арбітражу, при зовнішньоторговій і морській арбітражних комісіях.

Згідно з Законом України «Про арбітражний суд» (в редакції до 1997 р.) [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] арбітр — посадова особа арбітражного суду з повноваженнями, необхідними для вирішення господарських спорів.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Арбітр [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.