Ара гіацинтовий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ара гіацинтовий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Anodorhynchus hyacinthinus (Latham, 1790) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ара гіацинтовий[2] (Anodorhynchus hyacinthinus) — птах родини папугові.
Один з найбільших видів папуг. Деякі особини досягають у довжину 80-98 см, причому близько половини припадає на хвіст, довжина крила 36,5 см; вага 1,5 кг. Забарвлення оперення кобальтово-синє. З боків голова закрита оперенням, тільки тонка смужка в основі піддзьобка й вузьке кільце навколо очей безпері, золотаво-жовтого кольору. Хвіст сіро-синій, довгий і вузький. Дзьоб великий, могутній, чорно-сірого кольору. У самця більший, ніж у самиці. Лапи кігтисті, темно-сірі. Райдужка очей темно-коричнева. Голос дуже голосний, різкий, гортанний, у тому числі хрипкий вереск. Чутний на досить великих відстанях (1-1,5 км).
Живе на північному сході, заході й у центрі Бразилії, у Болівії й Парагваї.
Населяють окраїни лісу, лісопосадки, болотисті місцевості, пальмові гаї. Зустрічаються уздовж рік, рідше в сельві до висоти 800 м над рівнем моря. Поза сезоном розмноження тримаються невеликими сімейними зграями (до 6-12 особин). Активні у світлий час доби. Щодня літають на кормові території, що знаходяться у декількох десятках кілометрів від місця нічлігу. Ранкова годівля починається близько 9 години ранку. Рано вранці збираються в зграї на мертвих деревах і чепуряться. У спекотні години відпочивають у кроні дерев. Харчуються пальмовими горіхами (Scheelea phalerata і Acrocomia aculeata), спритно розгризаючи їх сильним дзьобом, спілими й незрілими фіговими плодами і фруктами, ягодами, водяними равликами. Годуються як у кронах дерев, так і на землі. Періодично заковтують гравій.
Пара утворюється на все життя. Гніздяться в дуплах високих (живих і мертвих) дерев, на висоті 12-40 м. Із усіх дерев віддають перевагу стеркулії (Sterculia apetala) через її м'яку деревину. Розширюють і поглиблюють природні отвори або дупла, створені дятлами. Внутрішній діаметр гнізда — близько 50 см, глибина до 30 см, льоток 5-40*7-25 см. Дно вистилається тирсою. При нестачі пригідних дерев риють нори (за допомогою дзьоба й лап) на стрімчастих берегах рік, улаштовують місця гніздування в кам'яних розпадинах. Через місяць після спарювання самиця відкладає перше яйце. Інтервал між яйцями 2-3 дні. У кладці 2 яйця (розмір 53*40 мм). Яйця висиджує тільки самиця. Висиджування починається з першого яйця й триває в середньому 27-30 днів. Самець годує самицю й охороняє гніздо. На рік буває 1-2 кладки.
Новонароджені пташенята голі й сліпі. Пташенята конкурують між собою за їжу. У більшості випадків виживає тільки один, особливо якщо другий народився через чотири дні після першого. Оперяються пташенята у віці 65-70 днів. Залишають гніздо в три місяці, але ще три місяці їх годують батьки. Молоді птахи тримаються поруч з батьками до 18 місяців.
Знаходиться під загрозою зникнення. До кінця 20 століття в дикій природі налічувалося до 3000 особин. Зник з багатьох займаних їм територій. Причина зниження популяції — полювання, вилов (в 1980-х роках було виловлено близько 10000 особин, що сприяло повному зникненню з території Парагваю), втрата природного середовища проживання, яке займають під випас свійських тварин, під насадження екзотичних дерев, під ГЕС на ріках Токантінс і Шінгу й через постійні пожежі.
Завдяки програмам захисту цього птаха й освітній роботі з землевласниками, на території яких живуть або гніздяться птахи, до кінця 20 століття кількість особин збільшилася в 2 рази. До 2002 року (за даними McGrath) у дикій природі налічувалося близько 6500 особин. Занесений у Червону книгу МСОП.
Незважаючи на його силу (у деяких особин досить агресивний характер), легко приручається й дуже добре вживається з людиною. Його часто можна побачити у аматорів природи, у зоопарках. Тривалість життя до 65-90 років.
- ↑ BirdLife International (2016). Anodorhynchus hyacinthinus: інформація на сайті МСОП (версія 2016.3) (англ.) 01 жовтня 2016
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
- Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2
- Усе про папуг
- Зооклуб. - укладач Гур'єва С. Ю. [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
| |||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
