Аполлон-7
Космічний корабель	Аполлон-7
Ракета-носій	«Сатурн IB AS-205»
Місце запуску	мис Кеннеді, Флорида, стартовий комплекс 34
Дата запуску	11 жовтня 1968, 15:02:45 UTC
Місце посадки	Атлантичний океан, 27°32′ пн. ш. 64°04′ зх. д. / 27.533° пн. ш. 64.067° зх. д. / 27.533; -64.067
Дата посадки	22 жовтня 1968, 11:11:48 UTC
Тривалість польоту	10 діб 20 годин 9 хвилин 3 секунди
Кількість обертів	163
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія Аполлон-6 Аполлон-8

«Аполлон-7» (англ. Apollo 7) — перший пілотований космічний корабель серії Аполлон. Перший американський екіпаж з трьох осіб^[1].

Метою польоту були комплексні випробування командного модуля на геоцентричній орбіті, а також випробовування командно-вимірювального комплексу.

Впродовж семи сеансів загальною тривалістю 90 хвилин астронавти показували внутрішню будову корабля, пульт управління, скеровували камеру на себе, а також на ілюмінатори корабля, виконували зйомку окремих ділянок Землі.

Апарат складався з двоступеневої ракети-носія Сатурн-1Бі (ступені S-1B і S-IVB), відсіку приладів, корабля Аполлон № 101 («Блок II») у складі командного і службового відсіків, системи аварійного порятунку на старті.

Основний

• Командир — Уоллі Ширра
• Пілот командного модуля — Донн Ейсел
• Пілот місячного модуля — Волтер Каннінгем

Дублерний

• Командир — Томас Стаффорд
• Пілот командного модуля — Джон Янг
• Пілот місячного модуля — Юджин Сернан

Запасний

• Командир — Роналд Еванс
• Пілот командного модуля — Вільям Поуг
• Пілот місячного модуля — Джон Свайгерт

• орієнтація другого ступеня ракети-носія з пристикованим до неї кораблем за допомогою двигунів системи орієнтації ступеня — за участю безпосередньо астронавтів. При цьому мала імітуватися орієнтація ступеня з кораблем для забезпечення переходу на траєкторію польоту до Місяця.
• причалювання корабля до другого ступеня ракети-носія до відстані 1-2 метра. При цьому мало імітуватися причалювання командного модуля до місячного модуля при підготовці польоту до Місяця.
• візуальні спостереження, фотографування і навігація з використанням зоряного неба та земних орієнтирів з геоцентричної орбіти.
• випробовування обладнання корабля.
• телепередачі з борту — вперше в практиці американських пілотованих польотів.
• випробовування 14 наземних та 3 корабельних станцій спостереження.

Програма польоту була повністю виконана.

Передстартова підготовка в основному відбувалася за графіком. За 2 години до розрахункового моменту старту астронавти зайняли свої місця на кораблі. Було закорковано люк. За півгодини до старту зламався і застряг на висоті 66 м аварійний підйомник вежі обслуговування. Попри це передстартова підготовка тривала.

За 7 хвилин до старту підготовку припинили, оскільки надійшов сигнал про незавершення охолодження одного з двигунів другого ступеня ракети-носія. Встановили, що сигнал помилковий.

Корабель «Аполлон-7» стартував 11 жовтня 1968 о 15:02:45 GMT, за розрахунковим часом.

Ракета-носій вивела корабель на геоцентричну орбіту з початковим періодом обертання 89,7 хвилин.

Через півтори години польоту залишки палива другого ступеня повністю стравили, внаслідок чого ступінь з кораблем дістав прискорення. Потім астронавти за допомогою ручної системи управління кораблем запустили допоміжний двигун ступеня і виконали кілька поворотів системи «ступінь-корабель» за трьома напрямками.

Наприкінці 3-ї години польоту астронавти включили систему розділення ступеня і корабля, а потім чотири допоміжні двигуни корабля. В результаті корабель віддалився від ступеня на 15 метрів.

Ширра розвернув корабель на 180 градусів за тангажем і на 60 градусів за рисканням, щоб астронавти могли здійснити причалювання корабля до ступеня та фотографування ступеня і перехідника, який на ньому залишився.

Під час спільного польоту, який тривав 15 хвилин, Ширра підводив корабель до ступеня на 1,2 метра.

По закінченні спільного польоту були включені додаткові двигуни, і корабель перейшов на орбіту, яка дещо відрізнялася від орбіти ступеня.

На 4-й годині польоту орбіту корабля було скореговано за допомогою допоміжних двигунів для забезпечення наступної доби експерименту по зближенню зі ступенем з відстані близько 150 км.

На 15-й годині польоту на основі траєкторних змін було встановлено, що збурення орбіти ступеня аеродинамічним гальмуванням, відрізняється від розрахункового, і для проведення експерименту зі зближення орбіту корабля знову відкоригували.

Через 26 годин після початку польоту розпочався експеримент зі зближенню корабля із другим ступенем ракети-носія, що літав на орбіті самостійно. Корабель підійшов до ступеня на приблизно 20 м і впродовж 20 хвилин здійснював спільний політ зі ступенем. Потім корабель за допомогою допоміжних двигунів вийшов на іншу орбіту з висотою перигею 226 кілометров та висотою апогею приблизно 300 км. Астронавти вели спостереження за ступенем за допомогою секстанта на відстані понад 550 км.

На 45-й годині польоту всі астронавти зняли скафандри й одягли легкі комбінезони.

13 жовтня астронавти виконували різні експерименти та спостереження за програмою польоту. Починаючи з цього дня встановився добовий цикл — 16 годин роботи, 8 годин відпочинку.

На 4-у добу польоту (14 жовтня) відбувся перший телесеанс з борту корабля. Він, як і наступні сеанси, тривав 10 хвилин.

У цей день вимкнулася електрична шина, яка забезпечувала живлення змінним струмом. Каннінгем ручним перемикачем швидко увімкнув її і цим запобіг виходу з ладу перетворювача постійного струму у змінний. Керівники польоту, побоюючись нового вимкнення шини, вирішили перевести корабель на орбіту з нижчим перигеєм — аби гальмівний імпульс для виходу з орбіти міг бути забезпечений допоміжними двигунами (в разі вимкнення шини неможливе регулювання вектора тяги основного двигуна). Корабель за допомогою основного двигуна, який пропрацював 9 секунд, було виведено на орбіту з висотою перигею 167 км висотою апогею 295 км.

15 жовтня відбувся короткий телесеанс. З'явилися симптоми застуди у астронавтів. Астронавти відзначили забруднення ілюмінаторів, яке заважало нормальним спостереженням. Увімкненням основного двигуна висоту апогею знизили до 290 км. При цьому включенні імітувалася корекція траєкторії на трасі «Земля-Місяць».

На 6-7 добу польоту відбулися телесеанси з борту корабля. Астронавти спостерігали ураган «Гледіс».

18 жовтня увімкнули основний двигун для опробування ручної системи управління вектором тяги, яка використовується при відмові автоматики. Двигун пропрацював 66 секунд, а висота апогею орбіти корабля збільшилася до 450 км.

19 жовтня відбувся 5-й сеанс телезв'язку з Землею. Астронавти стали дратівливими — вони виконали практично всю програму польоту і були мало зайняті роботою. Порада Землі — збільшити тривалість сну.

20 жовтня увімкнули основний двигун — висота апогею знизилась до 435 км. При цьому увімкненні імітували корекцію траєкторії на трасі «Місяць-Земля». Відбувся 6й сеанс телезв'язку з Землею. Астронавтам запропонували виконати кілька додаткових експериментів, не передбачених програмою.

21 жовтня увімкнули основний двигун для забезпечення посадки у визначеному районі. Відбувся останній — 7-й сеанс телезв'язку з Землею.

22 жовтня корабель за програмою повернувся на Землю. У астронавтів внаслідок нежиттю були закладені дихальні шляхи і вони побоювалися, що при приземленні це може вплинути на барабанні перетинки. У зв'язку з цим було вирішено не одягати шоломи, аби мати безперешкодну можливість здійснювати ковтальні рухи. Існувала також загроза приводнення у районі урагану «Гледіс», але той минув осторонь.

На 164-му оберті (260-та година польоту) увімкнули основний двигун для сходження з орбіти, розпочали цикл операцій з відокремлення відсіку екіпажу від відсіку двигуна.

Відсік екіпажу увійшов до атмосфери на висоті 120 км над штатом Техас. Приводнення відсіку відбулося 22 жовтня 1968, 11:11:48 UTC. Відсік приводнився за 12 км від авіаносця «Ессекс». Похибка приводнення становила 5 км.

Екіпаж підняли на борт гвинтокрилу й доставили на авіаносець через 56 хвилин після приводнення. Відсік екіпажу підняли на борт за годину. Телевізійний репортаж про операцію з підняття екіпажу й відсіку наживо через супутник йшов у США та Європі.

Успішно випробувано основний блок, який затвердили для польоту на Місяць.

Одержано медико-біологічні дані, які, у сукупності з даними, одержаними під час польотів кораблів серії «Джеміні», стали основою для планування місячних експедицій.

Керівники NASA висловили надію, що успішний політ Аполлон-7 відновив довіру до космічної програми.

В результаті польоту програма «Аполлон» знову увійшла в графік, який передбачав висадку на Місяць астронавтів до 1970 року.

• Программа «Аполлон». Часть II. Обзор по материалам открытой иностранной печати.

Составитель: Гольдовский Д. Ю. ГОНТИ—1. Июль 1971. Тираж 650 экз. Экз.№ 0016

• Аполлон (космічний корабель)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Apollo 7

• Розділ про політ «Аполлона-7» на сайті NASA [Архівовано 26 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Аполлон-7 пілотована космонавтика у цифрах і фактах(рос.)

п о р Космічні місії США за програмою «Аполлон»
Ракети-носії	Літтл Джо-2 · Сатурн-1 · Сатурн-1Б · Сатурн-5
Випробування ракет-носіїв	SA-1 · SA-2 · SA-3 · SA-4 · SA-5 · AS-203
Випробування системи порятунку на старті	QTV · Pad Abort Test-1 · A-001 · A-002 · A-003 · Pad Abort Test-2 · A-004
Випробування макету космічного корабля	AS-101 · AS-102 · AS-103 · AS-104 · AS-105
Безпілотні польоти	AS-201 · AS-202 · Аполлон-4 · Аполлон-5 · Аполлон-6
Польоти навколо Землі	Аполлон-7 · Аполлон-9 · до орбітальної станції (Скайлеб-2 · Скайлеб-3 · Скайлеб-4) · Союз—Аполлон
Польоти навколо Місяця	Аполлон-8 · Аполлон-10
Польоти з висадкою на Місяць	Аполлон-11 · Аполлон-12 · Аполлон-14 · Аполлон-15 · Аполлон-16 · Аполлон-17
Невдалі польоти	Аполлон-1 · Аполлон-13
Скасовані місії «Аполлону»