Антонов Володимир Павлович
Народився	31 липня (12 серпня) 1884 Саратов, Російська імперія[1]
Помер	3 серпня 1965(1965-08-03)[1] (81 рік) Москва, СРСР
Поховання	Воскресенське кладовище Саратоваd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик, правник
Знання мов	російська[2]
Партія	КПРС
Нагороди

Володи́мир Па́влович Анто́нов (Антонов-Саратовський; *31 липня 1884, Саратов — 3 серпня 1965, Москва)  — нарком внутрішніх справ УРСР, голова Донецького губревкому, радянський юрист і державний діяч.

Народився в Саратові в сім'ї службовця, закінчив юридичний та історико-філологічний факультети Московського університету.

Член КПРС з 1902.

Активний учасник трьох рос. революцій. З початком Жовтневого перевороту брав участь в становленні Радянської влади в Саратові, керував загонами Червоної гвардії, голова Саратовського губернського виконкому (1917—1918), в 1919 — член колегії НКВС РСФРР, потім — Рев. трибуналу Пд. фронту.

З грудня 1919 — голова губревкому в Донбасі, пізніше — нарком внутрішніх справ УРСР (1920—1921), уповноважений по боротьбі з махновщиною, член РВР 4-ї армії.

Антонов — делегат VIII і IX з'їздів партії, 3-го та 4-го з'їздів Рад, обирався членом Президії ВЦВК.

В 1921—1923 — ректор Комуністичного університету ім. Я. М. Свердлова. Довгий час працював на різних постах в органах юстиції. Член Верховного Суду СРСР (1923—1938).

З 1941 — персональний пенсіонер.

Указом Президії ВР СРСР від 20 грудня 1955 року нагороджений орденом Леніна.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.