Антонов Вадим Віталійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Антонов Вадим Віталійович | ||
|---|---|---|
 Солдат резерву | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 липня 1976 Житомир, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 10 серпня 2014 (38 років) Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область, Україна | |
| Поховання | Військове кладовище № 2 | |
| Псевдо | «Літачок», «Самоліт» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Вади́м Віта́лійович Анто́нов (24 липня 1976 — 10 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни.
Народився 1976 року в місті Житомир. Закінчив 2004-го житомирську ЗОШ № 20; Житомирський автодорожній коледж (2007), 2010 року — Житомирський державний технологічний університет, інженер-механік. Створив родину; виховували доньку. Любив спорт — займався дзюдо. Активний учасник подій Революції Гідності, «Михайлівська» сотня самооборони Євромайдану.
В часі війни — солдат резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом в ході зіткнення із терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових — прикривав відхід 10-ти побратимів.[1] За слідами на місці бою побратими дійшли висновку, що терористи захопили й потягли до своїх позицій тяжкопораненого Вадима. Тоді ж поранень зазнав Віктор Дегтярьов.
У жовтні 2014-го пошукова група місії «Чорний тюльпан» виявила тіло Вадима — у безіменному похованні біля кладовища в Іловайську — та доставила в Запоріжжя. Ідентифікований за тестами ДНК.
Без Вадима залишились мама Марія Павлівна і батько Віталій Антонови; сестра, дружина Ольга, донька Соня 2008 р.н.[2]
Похований в місті Житомир на Смолянському військовому кладовищі 7 лютого 2015 року з військовими почестями. Житомиряни утворили на майдані живий коридор і встали на коліна.[3]
- Орденом «За мужність» III ступеня (14 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[4]
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 20.
- нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
- 3 грудня 2015 року на фасаді Житомирської середньої загальноосвітньої школи № 20 урочисто відкрито меморіальні дошки на честь загиблих випускників, учасника АТО Вадима Антонова та воїна-«афганця» Валерія Лук'яненка.
- вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави[5]
- ↑ Цього дня у зоні АТО Вадим Антонов ціною свого життя врятував 10 побратимів! Вшануй пам'ять Героя!
- ↑ Небесна Гвардія
- ↑ Житомир попрощався з героєм Вадимом Антоновим
- ↑ Указ Президента України №651/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 13 листопада 2019.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- Антонов Вадим Віталійович («Самольот», «Літачок») [Архівовано 18 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Вадим Антонов
- Життя та смерть Вадима Антонова
- Наші Герої
- Такса Кнопка — резидент студентського кампусу
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
