Антагоністи альдостерону
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антагоністи альдостерону (або антимінералокортикоїди) — це група діуретиків, які інгібують зв'язування гормону кіркової речовини наднирників альдостерону специфічними мінералокортикоїдними рецепторами. Ця група лікарських засобів часто використовується як додаткова терапія, у комбінації з іншими препаратами, для лікування хронічної серцевої недостатності. Спіронолактон, перший представник цієї групи препаратів, також використовується у лікуванні гіперальдостеронізму (включно із первинним гіперальдостеронізмом) та гірсутизмом у жінок (у зв'язку із його антиандрогенною дією). Більшість антагоністів альдостерону, включно із спіронолактоном, мають стероїдну будову, та є спіролактонами. Фінеренон є нестероїдним антимінералокортикоїдним препаратом.
Антагоністи альдостерону, як випливає з їх назви, є антагоністами рецепторів мінералокортикоїдних гормонів. Інгібуванні зв'язування альдостерону специфічними внутрішньоклітинними рецепторами призводить до гальмування реабсорбції натрію в канальцях нирок, що призводить до збільшення виділення натрію без збільшення виділення калію, а також збільшує виділення води, наслідком чого є збільшення об'єму виділення сечі (діурезу).[1] У випадку застійної серцевої недостатності препарати даної групи застосовуються разом із іншими лікарськими засобами з метою додаткового сечогінного ефекту для зменшення периферичних набряків та застою у великому або малому колі кровообігу.
До групи антагоністів альдостерону, які застосовуються у клінічній практиці, належать:
- Спіронолактон — перший і найбільш розповсюджений препарат даної групи.
- Еплеренон — значно більш селективний препарат, ніж спіронолактон, проте менш дієвий та ефективний.
- Канренон та канреноат калію — застосовуються дуже рідко.
- Фінеренон — нестероїдний препарат, більш дієвий та селективний, ніж спіронолактон та еплеренон.
Деякі лікарські засоби також мають антимінералокортикоїдний ефект, який є додатковим до їх основного механізму дії. До них належать прогестерон, дроспіренон, гестоден та бенідипін.[2]
- Калійзберігаючі діуретики
- Мінералокортикоїди
- Кортикостероїди
- ↑ Rossi S, editor. «Australian Medicines Handbook» 2006. Adelaide: Australian Medicines Handbook; 2006. (англ.)
- ↑ Kosaka H, Hirayama K, Yoda N, Sasaki K, Kitayama T, Kusaka H, Matsubara M (2010). The L-, N-, and T-type triple calcium channel blocker benidipine acts as an antagonist of mineralocorticoid receptor, a member of nuclear receptor family. Eur. J. Pharmacol. 635 (1-3): 49—55. doi:10.1016/j.ejphar.2010.03.018. PMID 20307534. (англ.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
