Анахарсіс (скіф)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анахарсіс | ||||
---|---|---|---|---|
Східна філософія | ||||
Народження | 7 століття до н. е. Скіфія | |||
Смерть | 6 століття до н. е. Гілея (Скіфія) вбивство | |||
Ім'я при народженні | Анахарсіс | |||
Діяльність | ||||
Школа / Традиція | передфілософська «Сімох мудреців» | |||
Історичний період | Антична філософія | |||
Посада | король | |||
Батько | Гнур | |||
| ||||
Анахарсіс у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Анахарсіс, Анахурс (грец. Ἀνάχαρσις / Αναχυρςις; остання чверть VII — середина VI століття до н. е.) — напівлегендарний скіфський мудрець. За деякими античними авторами, один з канонічної групи «Семи мудреців».
Батько — скіфський цар Гнур (син Ліка), мати — еллінка. Подорожував Елладою, де здобув славу мудреця. Спілкувався з багатьма політичними діячами, зокрема Солоном. Статуя Анахарсісові стояла в Афінах. Після повернення в Скіфію Анахарсіса у Гілеї убив рідний брат — цар Савлій. За свідченням Геродота «він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами»[2]. 50 сентенцій Анахарсіса згадувались у творах багатьох філософів та істориків за античного та візантійського часів.
Серед епіграфічних пам'яток Ольвії, відоме графіті першої половини VI до н. е ., яке пов'язують з сином Анахурса, а саме: «Анагерр Анахурсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив» (грец. Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν])[3].
Польський й український релігійний діяч та мислитель доби Відродження Станіслав Оріховський в листі до італійського гуманіста Павла Рамузіо згадував, що «…Русь раніше не дуже відрізнялася родом і звичаями від скіфів, з якими межує. Спілкуючись, проте, з греками, перейняла від них символіку й віру, покинула свою скіфську неосвіченість і дикість і тепер, лагідна, спокійна і врожайна, виявляє великий потяг до літератури латинської й грецької. Саме завдяки цим здобуткам нікого вже вона не визнає за видатного у своїх сусідів скіфів, окрім Токсаріса і того давнього Анахарсіса»[4].
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ Геродот. Геродота турійця із Галікарнасу «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 255 (Книга IV.77)
- ↑ Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11 (рос.)
- ↑ Оріховський, Станіслав (15 серпня 1549). Лист до Павла Рамузіо. Ізборник. Процитовано 11 березня 2023.
- Русяєва А. С. Анахарсіс [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 79. — ISBN 966-00-0734-5.
- Русяєва А. С. «Славетний мудрець-скіф Анахарсіс», серія «Сторінки історії України», вид. «Наукова думка», м. Київ, 2001 р. (укр.)
- Геродот. Геродота турійця з Галікарнасса «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 254—255 (IV.76-77).
- Гавриленко О. А..Основні риси права скіфських ранньодержавних утворень // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 1. — С 17-22. [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Диоген Лаэртский // «О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов». — г. Москва, 1979 г. (рос.)
- Туренко В.Е. (2023). Переклад "Апофтегм" Анахарсіса Скіфського, Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2(34), 160-166.
- Анахарсіс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Анахарсіс // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / НПБУ; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко; — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 29–30. — 248 с.
Література та бібліографія | |
---|---|
Наука | |
Словники та енциклопедії | |
Довідкові видання | |
Нормативний контроль | AAR: 12381935 · BIBSYS: 90302122 · BNC: a20127595 · BNCHL: 000127113 · BNE: XX1769174 · BNF: 12361920j · CANTIC: 981058617547206706 · CiNii: DA17555156 · FAST: 94209 · Freebase: /m/0snf · GND: 118649000 · ISNI: 000000010349610X · J9U: 987007257621005171 · LCCN: n82082915 · LIBRIS: b8nqtdnv1jc7frt · MAK: 9810696344805606 · NCF: ncf11023405 · NKC: pna2007389088 · NLA: 1257955 · NLG: 44498 · NLP: a0000002507811 · NTA: 074066005 · NUKAT: n2009087082 · RERO: 02-A005493619 · SDBM: 40648 · SELIBR: 258146 · SUDOC: 032624875 · URBS: 290179 · VcBA: 495/25574 · VIAF: 282823182, 24679016, 305392620, 685163873808645720490, 627159474064827660061, 229159474192727661981, 4632149108463368780008, 425145857957023021370, 184936242 · РНБ: 770230712 |
Передфілософська традиція | |
---|---|
Мілетська школа | |
Піфагорійці | |
Елейська школа | |
Атомісти | |
Софісти | |
Поза школами |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.