Амíди (англ. amides, нім. Amide pl) — сполуки, які містять аміногрупу -NH₂ у певному поєднанні. Їх класифікують на аміди металів (неорганічні) та аміди кислот (здебільшого органічні):

• 1. Похідні оксокислот RkE(=O)l(OH)m (l ≠ 0), в яких кислотна гідроксигрупа замінена на аміно- або заміщену аміногрупу. Відповідні халькогенні аналоги називаються тіо-, селено- й телуроамідами. Наявність одної, двох чи трьох ацильних груп при атомі N визначає первинні, вторинні та третинні аміди (але так не можна визначати аміди з NH₂, NHR і NR₂ групами). Пр., бензамід PhC(=O)NH₂, N, N-диметилметансульфонамід CH₃S(=O)NMe₂, фенілфосфонамідна кислота PhP(=O)(OH)NH₂, вторинні аміди і(міди) [RC(=O)]₂NH, третинні аміди [RC(=O)]3N.
• 2. Металічні похідні амінів, в яких атом H при атомі N заміщено на катіон. Інша назва — азаніди [azanides]. Пр., літій діізопропіламід (діізопропілазанід) LiN(i-Pr)₂. Сильні N-нуклеофіли, легко гідролізуються до відповідних амінів.

Похідні кислот, в яких гідроксильна група заміщена аміногрупою, наприклад, ацетамід — амід оцтової кислоти. Гідролізуються водою до кислоти та аміаку або відповідної солі амонію.

Хімічні сполуки, що утворюються заміною одного атома водню аміаку атомом елементу. Аміди активних металів напр. амід натрію NaNH₂ мають солеподібний характер. Проте подібні сполуки галогенів традиційно називають амінами: NH₂Cl — хлорамін.

• амідини

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Це незавершена стаття з органічної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.