Александер Собєський
Народився	9 вересня 1677(1677-09-09) Гданськ, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	19 листопада 1714(1714-11-19)[1] (37 років) Рим, Папська держава
Поховання	Рим, Monument to Prince Alexander Sobieski in Santa Maria Immacolata a via Venetod і Санта-Марія-делла-Кончеціоне
Країна	Річ Посполита
Діяльність	аристократ, поет
Знання мов	італійська, латина, французька і польська
Членство	Аркадська академія
Титул	Королевич
Посада	Яворівський старостаd
Конфесія	католицтво
Рід	Собеські
Батько	Ян III Собеський
Мати	Марія Казимира
Брати, сестри	Тереза ​​Кунегунда Собеська, Марія Тереса ​​Собеськаd, Якуб Людвік Собєський, Константій Владислав Філіп Собеський, Тереза ​​Теофіла Собеськаd, Аделаїда Людвіка Собеськаd і Ян Собеський[d]
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Александер Бенедикт Собєський (пол. Aleksander Benedykt Minion Sobieski/Алєксандер Бенедикт Міньйон Собєскі; 6 грудня 1677, Ґданськ — 19 листопада 1714, Рим) — син короля Яна ІІІ Собєського, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Собеських гербу Яніна.

Народився під час перебування матері в Ґданьську. Виховання, навчання відбувалось за виробленою батьком 1685 року програмою для молодших синів. Вихователі: єзуїт Карло Мауріціо Вота, потім Реміґіян Сушицький з Краківського університету. Теорію інженерії, військове митецтво вивчав під керівництвом досвідчених вояків. Мав здібності до вивчення іноземних мов, головне захоплення — мистецтво, музика, театр. Менше, ніж брати, цікавився політикою.

Певне, брав участь у невдалій турецькій кампанії в Молдавії 1691. В 1690-х мати мала намір «поставити на нього» під час майбутніх виборів короля, потім стала на сторону Якуба Людвіка. Після смерті батька разом з Константієм Владиславом всюди супроводжував матір, у липні 1696 всі виїхали до Жовкви. Після повернення до Варшави в жовтні мати відправила їх до Парижу. Маркізом Ярослава був представлений під час аудієнції в короля Франції Людовіка XIV. У червні 1697 повернувся назад, з матір'ю перебував у Ґданську. Під час карнавалу 1699-го з Константієм Владиславом був на чолі свої компанії в турнірі на дідинці Казімєзького палацу. Визнаючи владу Авґуста ІІ, до середини 1699 не склав присяги, певне, і пізніше. У березні 1700 приїхав до Риму, виїхав назад восени 1701. Восени 1702 року перебував у маєтностях у Галичині. Включився в боротьбу для обрання королем Якуба Людвіка. У Вроцлаві завів роман з колишньою коханкою Авґуста ІІ графинею Естерлє^[pl], розірвавши стосунки з белзькою воєводиною Ельжбетою Сенявською, що мала до нього почуття.

У 1703 році видав привілей щодо заснування Віцинського монастиря оо. Василіян.^[2]

Залишився в Олаві, коли брати вирушили Польщею, де були викрадені під мурами Вроцлава за наказом Авґуста ІІ 27 лютого 1704, увязнені в Саксонії. Несподівано став претендентом на корону, прибув до Варшави, де 17 квітня 1704 оголосив маніфест, в якому відкинув звинувачення Авґуста ІІ. Його підтримували Карл ХІІ, примас Міхал Радзєйовський, гетьман Геронім Любомирський, який водночас висловлював зауваження, що А. С. є «неприступним, погорджує польським народом».

В 1708, 1709 роках з Олави, де перебував у брата Якуба Людвіка, виїхджав до Риму — місця перебування матері. 1709 року під псевдонімом Армонте Калідіо вступив до римської академії «Аркадія» — згромадження письменників, поетів, музик. Через прогресуючий ревматизм з 1710 осів у Римі. У власній резиденції в Римі організовував зустрічі діячів «Аркадії».

Після виїзду матері в червні 1714 з Риму хвороба почала швидко прогресувати. Перед смертю покинув світське життя, чимало часу присвячував молитвам. Його порадниками були оо. капуцини. Перед смертю казав спалити свої папери, головно кореспонденцію. Заповів поховати в одязі монаха-капуцина, члена архибратства св. Стигматів. Помер у Римі 19 листопада 1714. Був похований тут в усипальниці костелу Капуцинів. Церемонію організував Папа Климент ХІ, досі зберігся його надгробок роботи К. Русконі.

У квітні1698 у Львові проведено поділ спадку померлого короля Яна ІІІ між його вдовою та синами.^[3] Отримав, певне, Олесько, Поморяни (Якуб Людвік: за наполяганням матері під час поділу спадку їх відступив; по його та брата К. В. смертях отримав^[4]), Тернопіль, Калуш, Стрий, 200000 злотих п. Чимало витрачав через спосіб життя. Мав чималий збройний почт, придворних, артистів, слуг. Надавав матеріальну підтримку діячам «Аркадії».

В Олаві, Римі мав власну капелу, одним з музик був С. Вайсс. В 1711—1713 роках в його театрі «Триніта-де-Монті» спільно з композитором Д. Скарлатті, драматургом К. С. Капече, сценографом Ф. Юваррою поставив кілька опер.

• Гуцал П. Найважливіші факти з історії Тернополя [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
• Poraziński J. Sobieski Aleksander Benedykt Stanisław h. Janina (1677—1714) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 481—483. (пол.)

• Aleksander Benedykt Minion Sobieski z Sobieszyna h. Janina (ID: dw.4677). [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Genealogics · Geni.com · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate
Словники та енциклопедії	Prabook
Довідкові видання	Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie
Нормативний контроль	FAST: 1593025 · Freebase: /m/0c_8nj · GND: 1015082521 · ISNI: 0000000354246498 · LCCN: nr2004014894 · MAK: 9810531625105606 · NUKAT: n2009076932 · ULAN: 500353894 · VIAF: 27014495